Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П.
ДАНИЛОВИЧ Ігнатій Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Danylovych_I (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДАНИЛОВИЧ ІГНАТІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
ДАНИЛОВИЧ Ігнатій Миколайович (10.08.(30.07.), за ін. даними, 30.08.1787–12.07(30.06.).1843) – історик права. Н. в с. Гриневичі (нині село Білостоцького воєводства, Польща) в сім'ї бідного унійного священика. Навч. в шк. катол. чернечого ордену піаристів у м. Ломжа (з 1801), г-зії в м. Білосток (1807; обидва – Польща). Закінчив юрид. ф-т Віленського ун-ту (див. Вільнюський університет) зі ступенем магістра. Викладач (1814), ад'юнкт (1819), екстраординарний проф. (1822) громадян.-кримінального права, ординарний проф. (1823–24) Віленського ун-ту. 1818 перебував у наук. відрядженні у Варшаві та Санкт-Петербурзі. Від 1821 підтримував близькі стосунки з польс. істориком Й.Лелевелем, який прибув до Віленського ун-ту. Після слідства в справі таємних студентських т-в "філоматів" та "філаретів" обох було звільнено з роботи. Восени 1825 очолив каф-ру рос. і провінційного права Харків. ун-ту. Був відряджений до С.-Петербурга для роботи в комісії під кер-вом М.Сперанського зі складання "Зводу провінційних законів для західних губерній, приєднаних від Польщі" (не був прийнятий) зі збереженням професорського звання і платні (1830–35). Ординарний професор кримінального права Київ. ун-ту (1835–39), перший декан юрид. ф-ту цього ун-ту (1835–36). 1839 переведений до Моск. ун-ту. Там невдовзі захворів на нервовий розлад і 1842 повернувся до Києва. Знав лат., нім., франц. й рос. мови, володів даром оповідача та мав глибокі знання в галузі давньослов'ян. права. Дослідник і видавець найдавніших пам'яток литов.-рус. законодавства, матеріалів з історії Польщі, Литви й України. Іменем Д. названо літопис Литви і Русі, знайдений ним у Білостоцькому воєводстві. Твори Д., в яких він обстоював думку про єдність права слов'ян. народів, друкувалися польс. і рос. мовами, зокрема в "Журнале Министерства народного просвещения" (1836–40). Колекція листів Д. до Й.Лелевеля зберігається в б-ці Польс. АН (Краків). Архів ученого не зберігся. П. у м. Грефенберг (Чехія). |
дата публікації: 2004 р.
Праці: - Statut Kаzimierza z XV wieku… Wilno, 1826
- Latopisiec Litwy i Kronika ruska. Wilno, 1827
- Книга посольская метрики Великого княжества Литовского, т. 1–2. М., 1843
- Skarbiec dyplomatów papieskich, cеsarskich, królеwskich.., t. 1–2. Wilno, 1860–62.
Література: - Шульгин В. История университета св. Владимира в первое 25-летие его существования. СПб., 1860
- Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834–1884). К., 1884
- Попков Б.С. Иоахим Лелевель и Украина. "Вопросы истории славян", 1977, № 5
- Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979
- Шатрова М., Луста В. Ігнатій Данилович – доля, несправедливе забуття. В кн.: Слово молодим дослідникам. Рівне, 1998.
|