Бібліографічне посилання: Віднянський С.В.
ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dozhi_Derdya_povstannya_1514 (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514
ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514 – сел. війна в Угорщині під проводом дрібного шляхтича (немеша) із Трансільванії (істор. обл. на пн. Румунії) Дєрдя (Георгія) Дожі (1472–1514), офіцера прикордонного замку, який відзначився в боях проти турків-османів. Повстання почалося в квіт. 1514 з організації загонів для боротьби проти турец. небезпеки на заклик чеського та угор. короля Владислава II Ягеллона і рим. папи Лева X розпочати новий хрестовий похід, за участь у ньому міщанам було обіцяно звільнення від мита, а селянам – від кріпосної залежності (див. Кріпацтво). Вже влітку в армії "куруців" (угор. kurucok, від пізньолат. cruciati – хрестоносці) на чолі з Д.Дожею налічувалося бл. 100 тис. осіб. Однак унаслідок переслідування магнатами Угорщини всіх селян, які брали участь у куруцьких загонах, останні повернули зброю проти магнатів з метою знищення кріпацтва та встановлення народовладдя. Повстанців підтримали популярні серед нас. монахи-францисканці, які виробили й проповідували особливу ідеологію "народних хрестоносців". Повстання охопило більшу ч. Угорщини, в т. ч. й Закарпатську Україну (Марамороську, Угочанську, Березьку й Ужанську жупи; див. Жупа). В ньому поряд з угорцями брали активну участь русинські (укр.), словац., волоські (румун.) та ін. селяни. Вони відмовлялися виконувати феод. повинності, захопили кілька замків (серед них – Мукачівський, Королівський і Хустський в Закарпатті) і міст, розправлялися з феодалами. Д.Дожа проголосив на охопленій повстанням тер. республіку, заг. рівність і верховенство прав народу та рушив зі своєю армією на Трансільванське князівство. Поблизу м. Темешвар (нині м. Тімішоара, Румунія) 15 лип. його армія була розгром-лена військами трансільванського кн. Я.Запольяї та темешварського воєводи І.Баторі. Д.Дожа потрапив у полон. Невдовзі його стратили – живим спалили на розпеченому залізному троні. Жорстоко розправилися угор. магнати і з рядовими повстанцями – було знищено бл. 50 тис. осіб. "Трупи селян лежали тисячами вздовж вулиць і на околи-цях спалених сіл", – зазначали сучасники. Після придушення повстання на Закарпатті міста Ужгород, Мукачеве, Хуст, Тячів, Севлюш (нині м. Виноградів), села Вишково (нині с-ще міськ. типу Хустського р-ну), Довге Поле (с. Довге), Солотвино були оголошені "бунтарськими" й обкладені великими поборами й контрибуціями. Держ. збори Угорщини (т.зв. Дикий Сейм) у жовт. 1514 схвалили низку жорстких заходів, що посилювали владу феодалів над селянами – останнім назавжди було заборонено переходити від одного господаря до ін. і мати зброю. |
дата публікації: 2004 р.
Література: - Маркуш В.М. Крестьянская война в Венгрии и Закарпатье в 1514 году. "Наукові записки Ужгородського університету", 1952, т. 5, вип. 1
- Нариси історії Закарпаття, т. 1. Ужгород, 1993
- Коротка історія Угорщини. Ніредьгаза, 1997
- Контлер Л. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы. М., 2002.
|