Бібліографічне посилання: Осташко Т.С.
МАКАРЕНКО Андрій Гаврилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Makarenko_A_G (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАКАРЕНКО АНДРІЙ ГАВРИЛОВИЧ
МАКАРЕНКО Андрій Гаврилович (17.07.1886–28.11.1963) – громад. і політ. діяч. Н. в м. Гадяч. До 1917 служив в управлінні Пд.-Зх. залізниці (Київ). 1917 – один з організаторів укр. Спілки залізничників, яку очолював, ініціатор підпорядкування залізничного транспорту укр. адміністрації. 1918 – директор департаменту мін-ва шляхів сполучення Української Держави. Одночасно як голова Спілки залізничників входив до складу Українського національного союзу, був одним з організаторів протигетьманського повстання 1918. 14 листопада 1918 обраний членом Директорії Української Народної Республіки. 4 січня 1921 увійшов до складу Всеукр. нац. ради. У 1920–30-х рр. перебував на еміграції в Чехословаччині та Австрії. 1928–29 разом із О.М.Андрієвським та Ф.Швецем організував Укр. нац. раду за кордоном, яка, на їхню думку, мала стати центром наддніпрянських українців у еміграції. Після Другої світової війни жив у Німеччині, з 1951 – у США. П. у м. Хьюстон (шт. Техас, США). |