ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАЙОРАТНЕ ПРАВО

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МАЙОРАТНЕ ПРАВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mayoratne_pravo (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЙОРАТНЕ ПРАВО

МАЙОРАТНЕ ПРАВО – частина середньовічного права, що стосувалася наслідування маєтків, переданих верховним феодалам у спадкове володіння без права розподілу й передачі в сторонні руки. Принципи такого успадкування спостерігалися в законах Стародавньої Індії, стародавніх Афінах (нині столиця Греції) тощо. М.п. широко застосовувалося за середньовіччя в багатьох країнах Європи у вигляді ленного права, зокрема в Речі Посполитій, звідки поширилося на Правобережну Україну. Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 збереглося в деяких поміщиків польс. походження. У Російській імперії з'явилося на поч. 18 ст. Застосовувалося спорадично. У 30–40-ві рр. 19 ст. у зв'язку з кризою кріпосництва (див. Кріпацтво) М.п. оформлене законодавчо. 16 липня 1845 затверджено "Положення про заповідні спадкові володіння", за яким М.п. поширювалось на велике землеволодіння – майорат, що складався не менше як з 10 тис. і не більше 100 тис. десятин землі або давав прибуток у середньому від 12 тис. до 200 тис. рублів у рік. Майорати були власністю всього роду і не могли ні повністю, ні частково продаватися. По смерті глави родини успадковувалися старшим сином чи донькою, або найближчим родичем, старшим за віком. Майорати не підлягали продажеві за борги. З цього часу застосовування М.п. почастішало. Напередодні Першої світової війни М.п. оберігало від роздрібнення більше як 3,5 млн десятин поміщицьких земель без урахування польс. і зх. губерній Рос. імперії.

Дж.: Полное собрание законов Российской империи II, т. 20, № 19202. СПб., 1845.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Анфимов А.М. Крупное помещичье хозяйство Європейской России: Конец XIX – начало ХХ в. М., 1969.

Посилання:
  • ДЕСЯТИНА
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ГОЛІЦИН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)