Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І.
МАЙОРАТНЕ ПРАВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mayoratne_pravo (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАЙОРАТНЕ ПРАВО
МАЙОРАТНЕ ПРАВО – частина середньовічного права, що стосувалася наслідування маєтків, переданих верховним феодалам у спадкове володіння без права розподілу й передачі в сторонні руки. Принципи такого успадкування спостерігалися в законах Стародавньої Індії, стародавніх Афінах (нині столиця Греції) тощо. М.п. широко застосовувалося за середньовіччя в багатьох країнах Європи у вигляді ленного права, зокрема в Речі Посполитій, звідки поширилося на Правобережну Україну. Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 збереглося в деяких поміщиків польс. походження. У Російській імперії з'явилося на поч. 18 ст. Застосовувалося спорадично. У 30–40-ві рр. 19 ст. у зв'язку з кризою кріпосництва (див. Кріпацтво) М.п. оформлене законодавчо. 16 липня 1845 затверджено "Положення про заповідні спадкові володіння", за яким М.п. поширювалось на велике землеволодіння – майорат, що складався не менше як з 10 тис. і не більше 100 тис. десятин землі або давав прибуток у середньому від 12 тис. до 200 тис. рублів у рік. Майорати були власністю всього роду і не могли ні повністю, ні частково продаватися. По смерті глави родини успадковувалися старшим сином чи донькою, або найближчим родичем, старшим за віком. Майорати не підлягали продажеві за борги. З цього часу застосовування М.п. почастішало. Напередодні Першої світової війни М.п. оберігало від роздрібнення більше як 3,5 млн десятин поміщицьких земель без урахування польс. і зх. губерній Рос. імперії. Дж.: Полное собрание законов Российской империи II, т. 20, № 19202. СПб., 1845. |