Бібліографічне посилання: Верменич Я.В.
Молдавська АРСР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Moldavska_ARSR (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МОЛДАВСЬКА АРСР
МОЛДАВСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА (МАРСР, до 1937 – Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка; АМСРР) – автономна республіка в складі УСРР/УРСР 1924–40. Штучний політ. витвір, інспірований Москвою у контексті реанімації вже значною мірою дискредитованих ідей "світової революції". У такий спосіб більшовицьке кер-во намагалося радикалізувати прорад. настрої в окупованій Румунією Бессарабії з метою її повернення за наявності сприятливих умов і створення геополіт. плацдарму для здійснення прориву на балканському напрямку. Активним пропагандистом ідеї створення на території укр. Придністров'я молдов. автономії виступав Г.Котовський, який із групою однодумців у лютому 1924 направив в ЦК РКП(б) та ЦК КП(б)У доповідну записку. У ній наголошувалося на тому, що на лівому березі Дністра компактно проживають від 500 до 800 тис. молдован і що створення молдов. республіки могло б відіграти роль потужного політико-пропагандистського чинника в розв'язанні "бессарабської проблеми". Незважаючи на заперечення наркома закордонних справ СРСР Г.Чичеріна, який доводив, що новоутворення лише посилить позицію румунів щодо Бессарабії і здатне активізувати "експансіоністські претензії румунського шовінізму", Кремль розпочав кампанію за створення автономії, залучивши до неї бессарабських біженців та румун. політ. емігрантів, які проживали в Москві і в УСРР. 7 березня 1924 політбюро ЦК КП(б)У визнало політ. доцільність утворення автономії, але до остаточного розв'язання цього питання вирішено було повернутися після уважного з'ясування ситуації в регіоні. Дебатувалося питання про форму забезпечення інтересів молдов. населення (автономна республіка, автономна область, округ чи район). Оскільки в ході проведеної роботи стало ясно, що стат. дані щодо кількості молдован, представлені комісією Г.Котовського, завищені порівняно з офіційними, політбюро ЦК КП(б)У 18 квітня 1924 ухвалило вважати створення автономії недоцільним. Однак у Москві ця позиція була проігнорована. Прийнята 29 липня постанова ЦК РКП(б) містила категоричну вказівку ЦК КП(б)У щодо "виділення молдавського населення в спеціальну Автономну республіку в складі УСРР" і зобов'язувала його вже через місяць відзвітувати про хід відповідних робіт. Рішення про утворення АМСРР було прийняте 3-ю сесією ВУЦВК 8-го скликання 12 жовтня 1924. Вона утворювалася на території Одеської і Подільської губерній, що прилягала до р. Дністер. До її складу увійшли повністю 9 районів Одеської і Подільської губерній і ще 5 районів частково із заг. кількістю населення 540 567 осіб (дані 1925). З них було сформовано 12 районів АМСРР (Ананьївський, Балтський, Бірзульський, Григоріопольський, Дубоссарський, Кам'янський, Крутянський, Олексіївський, Рибницький, Слободзейський, Ставрівський, Тираспольський). Але вже 1925 Ставрівський р-н розформували. Власне молдовськими, з переважанням молдов. населення, були лише 2 райони – Ананьївський та Дубоссарський. В АМСРР налічувалося 582 населених пункти, об'єднані в 126 сільрад. Надалі адм.-тер. структура автономії не раз зазнавала змін. 1929 центр Крутянського р-ну перевели в м-ко Кодима і район став Кодимським. 1935 Бірзулу перейменували на Котовськ і створили ще 3 райони – Валегоцулівський (існував також 1923–30), Піщанський та Чорнянський. У Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнятій 9-м Всеукр. з'їздом рад у травні 1925, про утворення молдов. автономії йшлося як про об'єднання УСРР з молдов. народом на основі визнання права всіх націй на самовизначення аж до відокремлення і непохитно виявленої волі молдов. народу до оформлення свого держ. буття в складі УСРР. Далеко не бездоганне в правовому відношенні (республіка об'єднувалася з народом), це формулювання камуфлювало прагнення Москви повернути собі права на Бессарабію. Територія АМСРР дорівнювала 8,4 тис. км². За переписом 1926, її населення складало 572 300 осіб, серед яких 277 300 (48,5 %) українців, 172 600 (30,1 %) молдован, 48 900 (8,7%) росіян, 48 600 (8,5 %) євреїв, 10 700 (1,9 %) німців. Столицею АМСРР була Балта, а від 1929 – Тирасполь (нині місто в Молдові). Де-юре до АМСРР було включено територію Бессарабії і її зх. кордоном визначено р. Прут. 19–23 квітня 1925 в м. Балта відбувся 1-й Всемолдав. з'їзд рад, на якому прийнято Конституцію Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (затверджену 10 травня 1925 9-м Всеукр. з'їздом рад), обрано ЦВК республіки в складі 65 членів і 30 кандидатів. За Конституцією АМСРР 1925 верховними органами республіки було визначено Всемолдав. з'їзд рад, а в період між з'їздами – ЦВК та його президію. ЦВК республіки утворював Раду нар. комісарів у складі голови й наркомів, які очолювали необ'єднані (внутр. справ, охорони здоров'я, земельних справ, нар. освіти, соціального забезпечення, юстиції) та об'єднані (внутр. торгівлі, праці, робітничо-селянської інспекції, фінансів, раду нар. господарства) наркомати. На правах об'єднаних наркоматів при РНК автономії утворювалися стат. управління та держ. політ. управління. Автономія мала свого представника при укр. уряді з правом дорадчого голосу в усіх центр. органах УСРР. 6 січня 1938 надзвичайний (2-й Всемолдавський) з'їзд рад прийняв нову Конституцію автономії. У ній була замінена назва автономії на Молдавську АРСР. Відповідно до Конституції СРСР 1936 вищими органами влади в автономії були визначені Верховна Рада МАРСР як єдиний законодавчий орган республіки, її Президія та уряд – Рада нар. комісарів МАРСР, органами держ. влади в районах, містах, селах, селищах – ради депутатів трудящих. У Конституції Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1938 вперше перелічувалися райони, з яких складається Молдав. АРСР – Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Григоріопольський, Дубоссарський, Кам'янський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Піщанський, Рибницький, Слободзейський, Тираспольський, Чорнянський і м. Тирасполь. Навколо питання про самоідентифікацію молдован в автономії відбувалися гострі дискусії. 1932 ЦК КП(б)У розповсюдив директиву про переведення молдов. мови з кириличного алфавіту на латинський. Проти неї різко виступили т. зв. самобутники, які побоювалися посилення румун. впливу в республіці. Їм протистояли "латинізатори", які вважали помилковим запровадження особливої, відмінної від румунської, молдов. мови. Спочатку вони домоглися змін молдов. алфавіту, але 1938 молдов. мова знову була переведена на кирилицю. Укр. влада, з огляду на геополіт. ситуацію, змушена була підтримувати імідж автономії як високорозвинутого регіону, внаслідок чого АМСРР отримала досить сприятливі умови для прискореного екон. і культ. розвитку. 1939 тут діяли 343 пром. підпр-ва й артілі, гол. чин. легкої та харчової галузей. Обсяг пром. продукції виріс порівняно з 1913 у 33 рази (по УРСР – у 7,3), але економіка автономії все ж лишилася аграрною. 1935 стала до ладу Тираспольська теплова електростанція. Працювали 504 школи (у т. ч. 282 з молдов. мовою викладання), 3 вищих і 9 спец. навч. закладів. 1939 створено Н.-д. ін-т історії, економіки, мови та літератури. Видавалося багато літератури (книги, газети) молдов. мовою. Створено молдов. музично-драматичний, український та російський драматичний театри, муз. капелу, хорову капелу "Дойна". 1937 з'явилося молдов. від-ня Спілки композиторів УРСР. Водночас молдов. автономія, як і ін. регіони рад. України, постраждала від проведення насильницької колективізації та розкуркулення, голодомору 1932–1933 років в УСРР, масових репресій. МАРСР проіснувала до 2 серпня 1940, коли сесія ВР СРСР ухвалила закон про створення Молдав.РСР. Її зх. частина з більшою частиною території Бессарабії увійшла до складу новоутвореної союзної республіки. Колишні райони МАРСР – Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Піщанський, Чорнянський – залишилися в межах УРСР (нині ці території – в складі Вінницької області та Одеської області). Входження колиш. районів МАРСР – Слободзейського, Тираспольського, Дубоссарського, Рибницького, Кам'янського та Григоріопольського – до складу невизнаного Придністров'я створює загрозу стабільності на пд.-зх. кордоні України. Протистояння між прорумунськи налаштованими молдов. елітами та більшістю населення Придністров'я, яке вилилося 1992 в етнічний конфлікт, триває, хоч і перейшло в латентну форму. |