Бібліографічне посилання: Кот С.І.
МОРГИЛЕВСЬКИЙ Іполит Владиславович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Morhylevskyj_I (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МОРГИЛЕВСЬКИЙ ІПОЛИТ ВЛАДИСЛАВОВИЧ
МОРГИЛЕВСЬКИЙ Іполит Владиславович (12.09.1889–01.12. 1942) – мистецтвознавець, історик арх-ри і педагог. Професор (1923). Чл.-кор. Академії арх-ри СРСР (1941). Н. на ст. Абдуліно (нині на території Оренбурзької обл., РФ) в родині службовця. З батьками переїхав до Грузії. Середню освіту здобув у Тифліському реальному уч-щі, яке закінчив 1910. Подальше навчання продовжив на хімічному від-ні Київ. політех. ін-ту. У травні 1918 захистив дипломний проект за фахом "інженер-технолог". З липня 1918 – інженер відділу охорони пам'яток старовини й мист-в Гол. управління мист-в і нац. к-ри Української Держави. З травня 1919 – завідувач архітектурно-креслярської майстерні Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. З 1920 – дійсний член Комітету охорони пам'яток історії та мистецтва Української академії наук. 1922–24 – позаштатний наук. співробітник Ін-ту філософії та 1-го відділу ВУАН. З 1924 – співробітник історико-філол. відділу ВУАН та наук. співробітник Ленінгр. відділення Академії історії матеріальної к-ри. З 1925 – дійсний член Асоціації сходознавства України, з 1930 – дійсний член Комісії з вивчення Бл. Сходу при ВУАН. З 1923 – професор Київ. археол. ін-ту, декан архіт. ф-ту Київ. худож. ін-ту, керівник групи технології буд. матеріалів та історії техніки Київ. політех. ін-ту. З 1933 – професор Київ. буд. ін-ту. З 1939 – член реставраційної комісії при образотворчому управлінні К-ту в справах мист-в при РНК УРСР, з 1940 – член наук. ради Постійної комісії із реставрації і збереження архіт. пам'яток Академії архітектури СРСР. Досліджував пам'ятки стародавньої арх-ри. Зробив вагомий внесок у вивчення Борисоглібського собору та Спасо-Преображенського собору в Чернігові, Чернігівського Єлецького Свято-Троїцького монастиря, Софійського собору і Свято-Михайлівського Золотоверхого собору (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир) у Києві, решток Зарубського монастиря (див. Заруб) поблизу Канева. Визначив гол. риси київ. та черніг. шкіл арх-ри 12 ст., уперше обґрунтував висновки щодо безпідставності тези про визначення давньорус. арх-ри лише як провінційної школи візант. зодчества. Протягом 20–30-х рр. 20 ст. провів обміри та документування визначних архіт. пам'яток України. Ці матеріали дотепер мають важливе значення для їх реставрації, відбудови і відновлення. П. у м. Київ. |
дата публікації: 2010 р.
Праці: - Київська Софія у світлі нових спостережень. В кн.: Київ та його околиця в історії і пам'ятках. К., 1926
- Спасо-Преображенський собор у Чернігові за новими дослідженнями. В кн.: Чернігів і північне Лівобережжя. К., 1928
- Успенська церква Єлецького монастиря у Чернігові. Там само
- Успенська церква Єлецького монастиря і північне Лівобережжя. К., 1928.
Література: - Асеев Ю.А. Ипполит Владиславович Моргилевский. "Строительство и архитектура", 1980, № 8
- Крячок М.І. Фонд І.В. Моргилевського у ЦДАМЛМ УРСР. "Архіви України", 1989, № 6.
|