Бібліографічне посилання: Вілкул Т.Л.
МОЗАЇКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mozaika (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МОЗАЇКА
МОЗАЇКА – сюжетне зображення або орнамент, зроблені з фрагментів різнокольорових каменів, смальти тощо й укріплені на шарі цементу або вапняного розчину. М. з кераміки та ін. матеріалів з'явилася на Стародавньому Сході. У класичний період у Греції відомі мозаїчні надписи та візерунки. Спочатку М. виготовляли з гальки, а вже потім – зі смальти. В елліністичний період (див. Еллінізм) почали створювати багатокольорові мозаїчні композиції. Подальший розвиток це мист-во отримало в Римі Стародавньому й рим. провінціях. На перших етапах розвитку християнства та в ранньовізант. час мозаїчні зображення стали використовувати для оздоблення підлоги, зводів та стін церков. На Русь М. прийшла з Візантії. У мист-ві Київської Русі в оздобленнях церков використовували техніку М. та фрески. Збереглися мозаїчні підлоги Десятинної церкви, настінні мозаїки Софійського собору та Свято-Михайлівського Золотоверхого собору (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир) у Києві, у Переяславі рештки М. лише у Михайлівському соборі (шиферні плити, деякі з яких інкрустовані смальтою). Більшість давньорус. мозаїк було зроблено грец. майстрами. |