Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
МСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mstyslav_M (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ
МСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ, Мстислав-Феодор Мстиславич Удатний (н. до 1176 – 1228) – князь торопецький, новгородський, галицький. Син Мстислава Ростиславича Хороброго від першого шлюбу, імовірно, з донькою галицького кн. Ярослава Володимировича. Одержав прізвисько "удатний", тобто "вдачливий"; поширений переклад "удалий" є помилковим. Був одружений з донькою половецького хана Котяна. 1193 взяв участь в успішному поході Ростислава Рюриковича на половців. 1196 підтримав дядька вел. кн. київ. Рюрика Ростиславича проти волин. кн. Романа Мстиславича. 1204 М.М. був учасником великого і переможного походу південнорус. князів у Половецьку землю під проводом вел. кн. київ. Рюрика Ростиславича і волин. і галицького кн. Романа Мстиславича. 1207 М.М. захистив м. Торчеськ від Ольговичів. Незабаром по тому одержав від Рюрика Ростиславича Торопець (нині місто Тверської обл., РФ) із волостю. 1209 М.М. вокняжився в Новгороді Великому, звідки 1212 і 1214 здійснив переможні походи на чудь. 1212 рушив на Київ, вигнав звідти Всеволода Святославича Чермного і передав київ. стіл (після недовгого князювання в Києві Інгвара Ярославича) своєму братові в перших Мстиславу Романовичу. Сам М.М. одержав тоді "часть" у південній Рус. землі м. Торчеськ. 1215 М.М. "по своей воли" пішов з Новгорода Великого до Києва, збираючись (згідно із повідомленням Воскресенського літопису) вокняжитися в Галичі (давньому), але зазнав невдачі. 1216, коли новий новгород. кн. Ярослав Всеволодич посварився з городянами, М.М. прийшов їм на допомогу і в союзі з ростовським кн. Константином Всеволодичем розбив у масштабній Липицькій битві Ярослава і його брата, владимиро-суздальського кн. Юрія Всеволодича, після чого допоміг Константинові утвердитися у Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ). Потім М.М. пішов до Києва, але швидко вернувся до Новгорода Великого. На поч. 1219 за закликом краківського кн. Лєшека Білого і частини галицьких бояр відбив Галич (давній) в угрів і вокняжився в місті, де княжив до 1227. Видав свою доньку Анну за Данила Романовича (див. Данило Галицький; 1219). 1223 взяв активну участь у битві з монголами на Калці (див. Калка, битва на річці 1223). М.М. був хоробрим воїном і вмілим полководцем, але слабким і непослідовним політиком, нездатним протистояти боярам. Він швидко потрапив під боярський вплив, перешкоджав Данилові Галицькому в справі об'єднання Волинської землі, а 1227 видав доньку Марію за угор. королевича Андрія (Ендре) і віддав йому Галич (давній) із землею. Сам же поїхав до Торчеська, де наступного року помер. |