Бібліографічне посилання: Степовик Д.В.
МСТИСЛАВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mstyslav_S (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МСТИСЛАВ
МСТИСЛАВ (світські прізвище, ім'я та по батькові – Скрипник Степан Іванович; 10.04.1898–11.06.1993) – перший патріарх Київський і всієї України, предстоятель Української православної церкви в Україні, США, країнах Західної Європи, Пд. Америки, Австралії й Нової Зеландії. Племінник С.Петлюри по материнській лінії. Н. в м. Полтава. Середню світську освіту одержав у Полтаві, вищу – у Варшаві; духовну – у Варшавському ун-ті, богословський відділ (1925–30). 1918–20 брав участь у боях на захист Української Народної Республіки від зовн. ворогів, був поранений. Після Першої світової війни розбудовував кооперативний рух і укр. шкільництво на окупованих Польщею укр. землях Волині. 1930–39 був послом (депутатом) польс. сейму від укр. населення істор. Волині (нинішніх Рівнен., Волин. та пн. частини Терноп. областей). На ці роки припадають його енергійні заходи в польс. сеймі на захист Укр. правосл. церкви (УПЦ), укр. мови, к-ри від полонізації; активна співпраця з єпископатом, духовенством УПЦ, зокрема з митрополитом Полікарпом (Сікорським). У роки Другої світової війни співпрацював з Холмською єпархією УПЦ. 1940 овдовів. У Львові, за нез'ясованих обставин, була вбита його дружина Іванна. С.Скрипник деякий час працював разом із письменником У.Самчуком у рівнен. газ. "Волинь". 1942 пострижений у ченці під чернечим ім'ям Мстислав; відтак прийняв дияконські, священичі, а у травні 1942 в Києві – єпископські освячення (хіротонію). Як єпископ Переяславський об'їхав багато регіонів Наддніпрянської і Сх. України, розбудовуючи правосл. церк. парафії на засадах незалежної, автокефальної УПЦ. За проукр. церк. і державницьку діяльність окупаційні гітлерівські власті переслідували єпископа М. і заарештували його. У Києві він перебував у камері смертників; але зусиллями єпископату і всієї спільноти УПЦ випущений на волю із забороною служити й проповідувати. З 1944 – за кордоном: Польща, Німеччина, Швейцарія, Франція. 1947 як єпископ Паризький УПЦ підвищений до сану архієпископа і направлений до Канади. 1950 переїхав до США, співпрацював з предстоятелем УПЦ у США митрополитом Іваном (Теодоровичем), після смерті якого (1971) обраний предстоятелем УПЦ у США, країнах Зх. Європи, Пд. Америки, Австралії і Нової Зеландії в сані митрополита. Видатним досягненням М. у США була побудова духовного центру правосл. українців діаспори у м. Саут Бавнд Брук (шт. Нью-Джерсі): храм св. апостола Андрія, семінарія св. Софії, бібліотека, музей, консисторія, дім для пенсіонерів; спорудження там пам'ятників митрополитові В.Липківському і вел. кн. київ. Ользі, утворення цвинтаря-пантеону визначних українців. 5 червня 1990 на помісному Всеукр. правосл. соборі в Києві митрополит М. був обраний патріархом Київським і всієї України УАПЦ. Після проголошення Української православної церкви Київського патріархату (1992) став патріархом цієї церкви. Об'єднав під одним управлінням УПЦ в Україні й українській діаспорі. За роки патріаршества (1990–93) М. 7 разів на тривалі періоди відвідував Україну. П. у м. Грімсбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований у крипті церкви св. апостола Андрія в м. Саут Бавнд Брук. |