Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
МСТИСЛАВ ВЕЛИКИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mstyslav_Ve (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МСТИСЛАВ ВЕЛИКИЙ
МСТИСЛАВ ВЕЛИКИЙ, Мстислав (Гаральд)-Феодор Володимирович (лютий 1076 – 14.04.1132) – старший син Володимира Мономаха і доньки останнього англо-саксонського короля Гаральда Гіди; князь новгородський, білгородський і великий князь київський (з 1125). Бл. 1095 одружився з донькою швед. короля Інга Стейнкельсона Крістін (п. 1122), вдруге – з донькою (втрачене ім'я) новгород. посадника Дмитра Завидовича. З 1088 до поч. 1094 і з весни 1096 по 17 березня 1117 княжив від імені батька в Новгороді Великому. Був видатним полководцем і держ. діячем. 1096 розгромив і привів до покори черніг. кн. Олега Святославича, що противився державотворчим заходам переяслав. і ростово-суздальського кн. Володимира Мономаха. Брав чільну участь в організованих батьком походах на половців (1107 і 1111). Вел. кн. київ. Святополку Ізяславичу (1093–1113) не вдалося замінити М.В. в Новгороді Великому своїм сином. 1113 і 1116 М.В. переміг племена чуді. 1117 старіючий вел. кн. київ. Володимир Мономах перевів М.В. із Новгорода поближче до Києва, до Білгорода в Київській землі. По смерті батька 1125 М.В. успадкував великокнязівський трон. М.В. був сильним і владним київ. князем. Інші Мономашичі корилися йому; Ольговичі, Давидовичі й Ростиславичі визнавали його старійшинство. 1128–30 М.В. узяв гору над полоцькими князями, що прагнули відособитися від Києва, полонив їх, відіслав до Константинополя, а в Полоцьку (нині місто Вітебської обл., Білорусь) посадив сина Ізяслава Мстиславича. Він тримав під контролем Новгород Великий, де сидів його син Всеволод. Успішно воював з чуддю і литвою (походи 1130 і 1131), його боялися половецькі хани. Мав матримоніальні зв'язки з государями Заходу. Старша донька М.В. Малфрід була перший раз за норвез. королем Сігурдом I Хрестоносцем, другий – за датським королем Еріком II Едмуном, друга донька Інгибьєрг – за братом датського короля Кнутом Лавардом, третя Ірина-Добродея – за майбутнім візант. імператором Андроніком Комніним (див. Андронік I), четверта Євфросинія – за угор. королем Гезою II. М.В. був останнім єдиновладним государем Давньорус. д-ви. По його смерті відносно єдина монархія Рюриковичів вступила в добу удільної роздробленості. |