ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Narvskyj_myrnyj_1704 (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704

НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704 – військово-політ. договір між Річчю Посполитою та Рос. д-вою, укладений 30 (19) серпня 1704 поблизу м. Нарва (нині місто в Естонії) під час Північної війни 1700–1721.

З оголошенням Рос. д-вою війни Швед. королівству влітку 1700 Річ Посполита та Саксонське курфюрство на чолі з польс. королем і саксонським курфюрстом Августом II Фридериком Сильним підтримали рос. царя Петра I. Але вступ на територію Польщі військ швед. короля Карла ХII та повстання в Правобережній Україні козацтва на чолі з гетьманом наказним С.Самусем і білоцерківським полк. С.Палієм підштовхнули Москву та Варшаву до укладення чергових мирних домовленостей. Переговори розпочалися в липні 1704 й завершилися 30 (19) серпня 1704, коли поблизу Нарви було укладено договір, що налічував 8 пунктів. У пункті 1-му передбачалося об'єднання зусиль обох держав у боротьбі проти Швед. королівства. Пункти 2-й і 3-й узгоджували подальші спільні військ. дії та дипломатію, а також заборону ведення сепаратних переговорів із противником. У пункті 4-му зазначалося, "що Палій чи добрим, або злим способом до повернення фортець і місць, які в нещодавнім українськім замішанні взяв, змушений буде, і вони Королеві Й[ого] М[ило]сті і Речі Посполитій без ніякої претензії, якнайшвидше бути може, а найдовше на кампанію наступного року поверне, під детермінацією амністії Палію, якщо добровільно фортеці свавільно в тих замішаннях опановані, віддасть". Пункт 5-й зобов'язував Петра I віддати Августу II Фридерику Сильному ті міста й фортеці Ліфляндії, які рос. армія захопить під час війни. Пункти 6-й і 7-й передбачали надання Росією 12-тис. підрозділу та 200 тис. рублів субсидії для допомоги Польщі щорічно, навзаєм Варшава зобов'язувалася надати допомогу Москві проти Швеції в розмірі 48-тис. війська. Пункт 8-й договору передбачав участь Речі Посполитої в Північній війні після того, як шведи залишать її територію. В обмін на ратифікацію польс. вальним сеймом "Вічного миру" 1686 Рос. д-ва обіцяла віддати Речі Посполитій усю Прибалтику (окрім Естляндії). З боку Росії пункт 4-й договору було доручено виконувати гетьманові Лівобережної України І.Мазепі, який незадовго перед тим (15 червня 1704) одержав від наказного правобереж. гетьмана С.Самуся козац. клейноди, що символізувало припинення повстання й перехід правобережців під протекторат Петра I. Після Андрусівського договору (перемир'я) 1667 та "Вічного миру" 1686 Н.м.д. вже вкотре засвідчував нехтування Варшави та Москви інтересами автономної Укр. козац. д-ви, що полягали в прагненні її правобереж. та лівобереж. урядів до об'єднання. Гетьман І.Мазепа спробував використати домовленості між Августом II Фридериком Сильним і Петром I на власну користь, утримуючи "польську" частину України під своєю владою, однак саме наказ царя Петра I 1707 віддати Правобережжя полякам згідно з договором 1704 підштовхнув І.Мазепу до зміни протектора. Швед. королівство у відповідь на Н.д. підписало т. зв. Варшавський договір 1705 зі своїм ставлеником, польс. королем Станіславом Лещинським та його прихильниками в Речі Посполитій (Варшавська конфедерація). Шведсько-польс. договір 1705 мав антирос. спрямування, а його положення юридично закріплювали військ. успіхи армії Карла ХII на землях Польщі, що, по суті, ставала васальною д-вою. У свою чергу, прихильники Августа II Фридерика Сильного (Сандомирська конфедерація), спираючись на Н.д., також делегували Росії частину функцій польс. держ. апарату. З огляду на воєнні дії в ході Пн. війни 1700–21 положення російсько-польс. "вічного оборонного союзу" 1704 були виконані частково, а проблема територіальної належності Правобереж. України до Речі Посполитої вирішилася згідно із системою міжнар. договорів між Росією, Польщею й Османською імперією 1710–14.

Дж.: Полное собрание законов Российской империи, собрание 1. СПб., 1830; Volumina legum, t. 6. Petersburg, 1860.

дата публікації: 2010 р.
остання редакція: 2020 р.

Література:
  1. Otwinowski E. Dzieje Polski pod panowaniem Augusta II od 1696–1728. Kraków, 1849
  2. Feldman J. Polska w dobie wielkiej wojny Pólnocnej. Kraków, 1925
  3. Koroluk W. Polska i Rosja a wojna "Pólnocna". Warszawa, 1954
  4. Королюк В. Русская дипломатия и подготовка вступления Речи Посполитой в Северную войну. "Ученые записки Института славяноведения" (Л.), 1954, № 7
  5. Його ж. Вступление Речи Посполитой в Северную войну (продолжение). Там само, 1954, т. 10
  6. Janczаk J. Der Palej Aufstand von 1702 bis 1704 in der Ukraine und die Haltung der Rzeczypospolita zum Nordischen Krieg um die Polnischen Krieges 1700–1721. Berlin, 1962
  7. Сергієнко Г.Я. Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII і на початку XVIII ст. К.. 1963
  8. Каминьский А. Первые годы польско-русского союза 1704–1709 гг. В кн.: Международные отношения в Центральной и Восточной Европе. М., 1966
  9. Возгрин В. Россия и европейские страны в годы Северной войны. Л., 1986
  10. Чухліб Т. Самійло Іванович (Самусь) – полковник та наказний гетьман правобережної частини Українського гетьманату. В кн.: "Істину встановлює суд історії". Збірник на пошану Ф.П. Шевченка, т. 2. К., 2004
  11. Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та українсько-польські стосунки на Правобережній Україні. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі, вип. 8. К., 2008
  12. Чухліб Т. Козаки і монархи: Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави 1648–1721 рр. К., 2009.

Посилання:
  • АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1667
  • АВГУСТ ІІ
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • КАРЛ Х ГУСТАВ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МАЗАРАКІ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРОТЕКТОРАТ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУБЛЬ
  • САМУСЬ (САМІЙЛО ІВАНОВИЧ)
  • СТАНІСЛАВ-БОГУСЛАВ ЛЕЩИНСЬКИЙ
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)