ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Nova_istorychna (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА

"НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА" – аналітично орієнтований напрям розвитку сучасної істор. науки, скерований на розробку наук. принципів і критеріїв аналізу, на використання в істор. дослідженні аналітичних методів, моделей і понять соціогуманітарних наук. Як напрям розвитку історичної науки "Н.і.н." постала в результаті подолання кризових явищ в європ. і північноамер. історіографії післявоєн. часу, що характеризувалися превалюванням у методології істор. пізнання ідеографічних підходів (сприйняття історії як науки про поодинокі та унікальні явища). У такому контексті "Н.і.н." відіграла роль способу протистояння неокантіанським поглядам на історію як на дисципліну винятково суб'єктивну, що сприяло посиленню релятивістських акцентів та поширенню сумнівів у пізнавальних можливостях істор. науки загалом.

Переосмислення завдань і методів вивчення історії на шляху її сцієнтизації втілилося в оформлення "Н.і.н." (або "нової історії" чи "нової наукової історії"), для представників якої засвоєння міждисциплінарних підходів, прийомів і методів соціальних, а частково природничих наук проголошувалося магістральним напрямом оновлення істор. науки. У пошуках нової методології істор. пізнання противники неокантіанства використали методи структуралізму, розроблені франц. ученими в лінгвістиці, а згодом поширені й на ін. гуманітарні дисципліни. З метою максимального видалення суб'єктивізму з процесу істор. пізнання категоріями вивчення обиралися вільні від суб'єктивних моментів т. зв. безсвідомі структури – екон. відносини, системи звичаїв і традицій, вірування тощо. У процесі пізнання соціального життя пріоритетним визнавалися побудови і вивчення типологічних моделей (К.Леві-Стросс).

Гол. об'єктом дослідження "Н.і.н." обиралися сусп. структури, а предметом вивчення – соціально-екон. проблеми й масові явища соціального життя. Однією з пріоритетних тем аналізу була реконструкція внутр. стану сусп-ва і окремих його груп, виявлення співвідношення в них факторів екон., соціальної і політ. стабільності та факторів, що породжують соціальну дисгармонію. Історики праволіберальної течії гол. увагу зосереджували на вивченні стійких сусп. структур і інститутів, дослідники з радикально-демократ. табору віддавали перевагу розробці проблем масової свідомості та масової поведінки.

Характерною особливістю "Н.і.н." стало активне використання кількісного (квантитативного) методу, а також міждисциплінарного підходу з опорою на досягнення соціології, психології, етнопсихології, антропології тощо. "Аналіз змісту" (контент-аналіз), що включає застосування філол. і психологічних методів вивчення лексики, дає можливість поглиблено вивчати одні джерела та встановлювати авторство інших.

Упродовж 1960–80-х рр., хоч позиції традиційної (насамперед ідеографічної) історіографії залишалися доволі сильними, "Н.і.н." стала надзвичайно впливовим і в наук. плані достатньо перспективним напрямом розвитку істор. науки. Рух за впровадження її методів і прийомів набув міжнар. звучання, й обмін ідеями між франц. Анналів школою, брит. "народною історією" та дослідниками робітн. історії, спеціалістами по кількісній історії в США, італ. істориками, які займалися мікроісторією, тощо сприяв динамічному розвиткові цього напряму. В його межах розвивалися як традиційні напрями – екон., соціальна та політ. і конституційна історії, історія права, історія мист-ва й історія к-ри, так і істор. демографія, істор. антропологія, історична географія, істор. екологія, етноісторія, істор. психологія, історична соціологія тощо. У кожному з них виділились окремі дослідницькі поля та сформувалися свої внутр. підрозділи.

Незважаючи на щільність комунікації, у кожній з нац. історіографій "Н.і.н." мала свою специфіку, що зумовлювалася як певними традиціями розвитку істор. науки, так і своєрідністю суспільно-політ. клімату й характером соціального замовлення. Так, "Н.і.н." у Франції була генетично пов'язана зі школою "Анналів" і в ній домінуючим напрямом стала антропологія історична, заавансована вивченням історії колективних уявлень і колективної пам'яті (історії ментальностей), побутової к-ри і повсякденного життя людей, історії сім'ї, сексуальних відносин, хвороб тощо. У США в становленні "Н.і.н." значну роль відіграв розвиток прикладної і теор. соціології та розроблена Т.Парсонсом "теорія соціального конфлікту". Встановлення логічного зв'язку "соціальна структура – соціальний конфлікт – соціальні зміни" дало можливість динамізувати вивчення багатьох важливих проблем і тематичних блоків, передовсім у галузі соціальної історії: расових й етнічних груп, демографічних спільнот (жінок, молоді, дітей) і соціальних організмів (сім'я, родичі), соціально-територіальних спільнот (міст, поселень), соціокульт. явищ (науки, мист-ва, релігії). Важливе місце в процесі досліджень посідали квантитативні методи. Натомість у Великій Британії розвиток "Н.і.н." супроводжувався запозиченням методів соціології, демографії і, особливо, соціальної антропології, що забезпечило пріоритетність у брит. історіографії позицій "нової соціальної історії". Ще однією характерною особливістю брит. моделі розвитку "Н.і.н." стало адаптування до нових умов положень неортодоксального марксизму й органічного його поєднання з антропологічними, психологічними та демографічними підходами (праці Е.Хобсбоума, Е.Томпсона, Дж. Рюде). Утвердження "Н.і.н." в Зх. Німеччині відбувалося дещо сповільнено, що пояснювалося надзвичайно сильними позиціями ідеографічної історіографії. Лише в 1960-х рр. слідом за нім. "економічним дивом" у сусп-ві істотно посилилися позиції неолібералів, котрим були чужі настрої нім. ідеалістичного історизму. Помітний вплив на розвиток "Н.і.н." в Німеччині справила франц. школа "Анналів", ідеї якої, щоправда, були дещо видозмінені під впливом рудиментів нім. ідеалістичного історизму з його акцентованою увагою до політ. процесів. Під впливом франко-брит. історіографії швидкими темпами розвивається напрям історії повсякдення, представники якої своє гол. завдання вбачають у реанімації наративного викладу історії та поверненні історії її гол. дійової особи – "маленької людини" з її переживаннями, прагненнями, звичками та світосприйняттям.

Загалом "Н.і.н." значною мірою зуміла подолати крайні прояви суб'єктивізму та ірраціональності, характерні для ідеографічної школи кінця 1940-х – поч. 1950-х рр. Базуючись на кількісних методах досліджень, змогла проаналізувати масові джерела, що було непосильно для описової історіографії. Антропологія повернула в поле зору дослідників людину історичну як цілісний суб'єкт істор. дійства. Разом з тим "Н.і.н." так і не розв'язала проблему створення заг. теорії історичного процесу. Застосування міждисциплінарного підходу спричинило включення в процес пізнання історичного великої кількості методик гуманітарно-соціальних наук, не запропонувавши при цьому способу синтезу їх результатів, що посилило фрагментацію історії, зумовило появу низки нових істор. дисциплін, які мало або зовсім між собою не пов'язані.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Вжозек В. Историография как игра метафор: Судьбы "новой исторической науки". В кн.: Одиссей: Человек в истории. Культурно-антропологическая история сегодня: Сборник статей. М., 1991
  2. Репина Л.П. "Новая историческая наука" и социальная история. М., 1998
  3. Историческая наука в ХХ веке: Историография истории нового и новейшего времени стран Европы и Америки. М., 2002.

Посилання:
  • АННАЛІВ ШКОЛА
  • АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ІСТОРИЧНІ НАУКОВІ ТОВАРИСТВА
  • ІСТОРІЯ ПОВСЯКДЕННЯ
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
  • ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ
  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  • ІСТОРИЗМ
  • МЕНТАЛЬНІСТЬ, МЕНТАЛІТЕТ
  • МІКРОІСТОРІЯ
  • НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ
  • ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНЕ, ГНОСЕОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • МАРКСИЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)