ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ

  Бібліографічне посилання: Охотніков С.Б. ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Odeskyj_arkheolohichnyj (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ

ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ. Існує з 1825. Його відкриттю передувала низка археол. знахідок у Пн. Причорномор'ї та перші наук. спроби їх інтерпретувати. Серед перших учених, що звернули увагу на ці речі, були І.Потоцький, П.-С.Паллас, Е.Келлер.

Велику увагу збереженню знахідок приділяли керівники міста та краю: А.-Е.Рішельє, О.Ланжерон, але особливо М.Воронцов. Останній підтримував усі починання фахівців-археологів, серед котрих у першу чергу слід зазначити І.Стемпковського та І.Бларамберга. Завдяки їм Одеса стала відомою всій Європі як центр археології на пд. Російської імперії.

І.Стемпковський обґрунтував необхідність створення спец. музею, а І.Бларамберг передав йому колекцію раритетів: монети, написи, книги, речі зі Стародавнього Єгипту. 21 (9) серпня музей відкрився. Директором став І.Бларамберг.

1839 було засноване Одеське товариство історії та старожитностей. У його витоків знаходились О.Стурдза, Д.Княжевич, А.Фарб, М.Кіріаков, М.Мурзакевич. Т-во зробило свій музей, для цього відбудували спец. споруду. 1858 зусиллями М.Мурзакевича обидва музеї об'єдналися.

Це були роки розвитку наук про старожитності. Розкопки велися на терені сучасних Молдови, пд. України, Криму, з 1873 – на Чорномор. узбережжі Кавказу. Знайдені речі надходили до музею. Його колекції поповнювалися також численними подарунками членів т-ва, купівлею в приватних осіб. Розкопки та суто музейна діяльність поєднувалися з охороною пам'яток: Ескі-Кримської мечеті, Судацької та Акерманської фортець, Мелек-Чесменського кургану. Здійснювався нагляд за музеєм у Феодосії, де особливу активність проявляв видатний художник І.Айвазовський.

Найважливішою сторінкою історії музею можна вважати видання 33-х томів "Записок Одесского общества истории и древностей", які не втратили своєї актуальності до цього часу (1839–1919). Наук. слава музею поширилася по всій Європі. У ньому працювали найвідоміші вчені того часу: П.Брун, П.Беккер, Н.Кондаков, Ф.Успенський, В.Юргевич, Е.Міннс (Велика Британія), Р.Фуртвенглер (Німеччина) та багато ін.

Т-во, якому належав музей, намагалося для його підтримки приймати у свої члени відомих осіб – політиків, учених, ін. спеціалістів, меценатів. У ньому перебували всі великі князі Рос. імперії, воєводи Сербії, його віце-президентом деякий час був видатний хірург М.Пирогов. Серед меценатів зазначимо Г.Маразлі, якому належить ініціатива буд-ва нового приміщення музею.

Музей як невід'ємна частина т-ва існував до 1920, коли він став належати д-ві. Із заснуванням Одеської комісії краєзнавства при ВУАН (її головою був С.Дложевський – директор музею) справи пішли вгору. Почалися стаціонарні розкопки (Усатового, Ольвії). Велику роль у них відігравав М.Болтенко. У 1930-ті рр. проводилися розкопки на Березані, Сабатинівці, Лузанівці та ін. місцях.

З початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 колекції музею залишилися в Одесі (крім золотих речей), і музей продовжував працювати. Після визволення від німецько-румун. загарбників музей почав відроджуватися. 1945 відбулася перша експедиція на Березані, потім експозиція почала збільшуватися за рахунок робіт на антич. пам'ятках на мор. узбережжі, розкопок курганів, вивчення трипільських пам'яток. Поліпшувалася структура експозицій, з 1957 почали друкуватися наук. праці.

На переломі 1950–60-х рр. до музею надійшли великі колекції з палеолітичних стоянок, пам'яток черняхівської культури, слов'ян. поселень з Подністров'я, унікальний Інгульський скарб доби бронзи. Особлива увага була приділена вивченню антич. пам'яток Нижнього Подністров'я. Почалися систематичні розкопки стародавньої Тіри (І.Клейман) та середньовічного Білгорода (нині м. Білгород-Дністровський; А.Кравченко). З 1957 проводяться дослідження городища Ніконій у с. Роксолани (М.Синицин, Н.Секерська, А.Загинайло) та ін. поселень цієї доби – Миколаївка, Надлиманське (А.Мелюкова, Г.Дзис-Райко).

Широкий розвиток польової та наук. діяльності дав змогу створити 1959 на базі музею Одеське археологічне товариство (керівники – М.Синицин, П.Каришковський, С.Охотніков).

У 1960-ті рр. спільно з ін. установами, зокрема Ін-том археології АН УРСР, велись значні новобудівельні експедиції (Н.Шмаглій, І.Черняков, Л.Субботін). Розкопано сотні курганів, увесь матеріал з котрих надійшов до музею. Належить також відзначити розкопки мезолітичної стоянки Мирне (В.Станко), багатошарового городища біля с. Орловка (Р.Бондар), поселення Усатове (Є.Патокова). 1971 музей був переведений у систему АН УРСР.

У 1980–90-х рр. продовжувалися розкопки відомих пам'яток, почалися дослідження нових. Це – грец. поселення архаїчного часу на березі Дністра (С.Охотніков), пізньої бронзи (В.Ванчугов), рим. доби (О.Малюкевич), некрополя Ніконія (І.Бруяко), античного поселення Кошари (Є.Редіна), унікальна пам'ятка енеоліту Маяки (В.Петренко), гідроархеол. дослідження на о-ві Зміїний (С.Охотніков). В останні роки співпраця з іноз. вченими дала можливість організувати ще низку експедицій – для дослідження поселень доби бронзи–заліза в пониззі Дунаю (В.Ванчугов, І.Бруяко) разом із Румунією, а також продовжувати старі розкопки (Кошари, Ніконій – з фахівцями Польщі).

Музей підтримує зв'язки практично з усіма країнами Європи. Фахівці з Франції, Німеччини, Данії, Великої Британії, Болгарії, Румунії, Польщі щорічно працюють з колекціями музею. Розробляється низка спільних наук. тем.

Нині музей є сучасною наук. установою, яка має свої специфічні риси. Це, по-перше – експозиційна та хранительська функції, розробка яких потребує великого часу, бо в музеї знаходиться бл. 170 тис. інвентарних номерів, у т. ч. 54 тис. монет. Експозиція побудована за хронологічно-територіальним планом і охоплює епохи палеоліту, енеоліту, доби бронзи, скіфо-антич. період, середньовіччя. Особливої уваги заслуговують античні зали, повністю переобладнані та відремонтовані при підтримці Фонду А.Левентіса (Кіпр). У спец. залах розташовані "Золота комора" ("Золотая кладовая") – найбільша в Україні колекція пам'яток Стародавнього Єгипту. В музеї зберігається і найбільша в нашій країні збірка антич. раритетів: бл. 200 зразків скульптури, мармурових архіт. деталей, 800 ваз, стільки ж теракот, унікальна в Україні збірка скульптур з Кіпру, один з найбільших у світі скарбів електрових монет з м. Кізик (5–4 ст. до н. е.), один із 10 відомих науці златників вел. кн. київ. Володимира Святославича, плита з рунічними знаками та ін. унікальні експонати.

При музеї знаходиться б-ка, яка налічує 32 тис. томів спец. літератури.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Юргевич В.Н. Об археологических розысканиях и открытиях в Южной России, предшествовавших учреждению Одесского общества истории и древностей. "Записки Императорского Одесского общества истории и древностей", 1888, т. 14
  2. Його ж. Краткий очерк деятельности Императорского Одесского общества истории и древностей. Там само
  3. Болтенко М. Государственный историко-археологический музей в Одессе. "Новый Восток", 1926, кн. 15
  4. Брун Ф. Одесское общество истории и древностей, его записки и археологические собрания. "Одесса", 1870
  5. [ Варнеке Б. ] Императорское Одесское общество истории и древностей. "Журнал Министерства народного просвещения", 1914, декабрь, "Современная летопись"
  6. Menzel Th. rchäologischen anzeiger, ft 1–2. Б/м, 1925
  7. Дложевський С.С. Одеський державний історично-археологічний музей. К., 1927
  8. Есипенко А.Л. и др. Один из старейших музеев Советской Украины. "Материалы по археологии Северного Причерноморья" (Одесса), 1957, вып. 1
  9. Разгон А.М. Археологические музеи в России (1861–1917 гг.). "Очерки по истории музейного дела", 1961, вып. 3
  10. Славін Л. Створення Одеського археологічного товариства. В кн.: З досвіду роботи музеїв УРСР. К., 1961
  11. Разгон Л. Исторические музеи в России (с начала ХVII в. до 1861 г.). В кн.: Очерки истории музейного дела в России–СССР, вып. 5. М., 1963
  12. Дзис-Райко Г.А. 150 лет Одесскому археологическому музею. "Материалы по археологии Северного Причерноморья" (К.), 1976, вып. 8
  13. Одесский археологический музей [Альбом]. К., 1983
  14. Смирнов И.А. VI Археологический съезд в Одессе. В кн.: Памятники древней истории Северо-Западного Причерноморья. К., 1985
  15. 150 лет Одесскому обществу истории и древностей: 1839–1988. В кн.: Тезисы докладов. Одесса, 1989
  16. Охотников С.Б. Одесский археологический музей АН УССР. "Вестник древней истории", 1991, № 2
  17. Охотников С.Б. Люди, даты, юбилеи (хроника музея и общества). В кн.: Древнее Причерноморье: Краткие сообщения Одесского археологического общества. Одесса, 1994
  18. Ochotnikov S.B. The Odessa Museum of archaeology. "ancient Civilisations from Scithia to Siberia: an International Jornal of Comparative Studies in History and archaeologe", 1994, vol. 1, N 1
  19. Вся Одесса: Антология-словарь. М., 1997
  20. С.Б. Оa[ хотников ] Одесское археологическое общество: 1994–1998 гг. В кн.: Краткие сообщения Одесского археологического общества. Одесса 1999
  21. Greek and Cipriote antiquites in the archaeological Museum of Odessa. Nicosia, 2001
  22. Skarby znad Morza Czarnego. Złoto, rzezba, ceramika z Muzeum archeologicznego w Odessie. Treasures from the Blac sea coast. Gold, sculpture, potteri from the archeological Museum in Odessa. [Krakov–Cracow], 2006
  23. Охотников С.Б. Археология в Одессе. Одесса, 2010.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АЙВАЗОВСЬКИЙ ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ (1817-1900)
  • БЕРЕЗАНЬ, МІСТО
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • БЛАРАМБЕРГ ІВАН ПАВЛОВИЧ
  • БОЛТЕНКО МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • БРУН ПИЛИП КАРЛОВИЧ
  • ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • ІНГУЛЬСЬКИЙ СКАРБ
  • КАРИШКОВСЬКИЙ ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ
  • КНЯЖЕВИЧ ДМИТРО МАКСИМОВИЧ
  • КОНДАКОВ НИКОДИМ ПАВЛОВИЧ
  • КУРГАН, НАДМОГИЛЬНИЙ ПАГОРБ
  • ЛАНЖЕРОН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • МАРАЗЛІ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • МЕЛЕК-ЧЕСМЕНСЬКИЙ КУРГАН
  • МУРЗАКЕВИЧ МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ
  • НІКОНІЙ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА КОМІСІЯ КРАЄЗНАВСТВА ПРИ ВУАН
  • ОДЕСЬКЕ АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОЛЬВІЯ
  • ПАЛЛАС ПЕТРО-СИМОН
  • ПЕТРЕНКО ВАСИЛЬ СЕРГІЙОВИЧ
  • ПИРОГОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • РІШЕЛЬЄ АРМАН-ЕММАНУЕЛЬ-СОФІЯ-СЕПТІМАНІ ДЕ ВІНЬЄРО ДЮ ПЛЕССІ, ГРАФ ДЕ ШИНОН, ГЕРЦОГ ДЕ РІШЕЛЬЄ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СТАНКО ВОЛОДИМИР НИКИФОРОВИЧ
  • СТЕМПКОВСЬКИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ТІРА
  • УСПЕНСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО ОБЩЕСТВА ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ
  • ЗЛАТНИК
  • ЗМІЇНИЙ О–В

  • Пов'язані терміни:
  • БОЛТЕНКО МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ІНГУЛЬСЬКИЙ СКАРБ
  • КАРИШКОВСЬКИЙ ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ
  • КОЗУБОВСЬКИЙ ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • КШИЖАНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР`Я
  • МУЗЕЇ ІСТОРИЧНІ
  • МУЗЕЙ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • НОВОТРОЯНІВСЬКИЙ СКАРБ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКЕ АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОДЕСЬКИЙ МУЗЕЙ СТЕПОВА УКРАЇНА
  • ОРЛІВСЬКИЙ СКАРБ КІЗИКІНІВ
  • СИНЕЛЬНИКОВ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)