ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОГІЄНКО ІВАН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Пінчук Ю.А., Завальнюк О.М. ОГІЄНКО Іван Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ohiienko_I (останній перегляд: 19.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОГІЄНКО ІВАН ІВАНОВИЧ

ОГІЄНКО Іван Іванович (митрополит Іларіон; псевдоніми – Дід Огій, Пошкодований, Іван Рулька та ін.; криптоніми – І., І.О., М.І. та ін.; 15.01.1882–29.03. 1972) – історик і письменник, мовознавець, видавець, педагог, громад., політ. і церк. діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1922), Української вільної академії наук. Професор (1926), д-р філософії (1931). Н. в м-ку Брусилів Радомишльського пов. Київ. губ. (нині с-ще міськ. типу Житомир. обл.) в сел. сім'ї. По закінченні Брусилівської чотирирічної та Київ. військово-фельдшерської шкіл служив фельдшером у Київ. військ. шпиталі. 1903 склав іспити на атестат зрілості при Острозькій г-зії, вступив на мед. ф-т Київ. ун-ту, згодом перевівся на історико-філол. ф-т цього ж ун-ту. 1909 завершив навчання в Київ. ун-ті, 1915 захистив магістерську дис. на тему: "“Ключ розуміння” Іоаникія Галятовського". 1907–14 – член-співзасновник "Семінарія російської філології" проф. В.Перетца, 1915–18 – приват-доцент Київ. ун-ту, співзасновник Укр. народного (1917) та Укр. державного (1918) ун-тів у Києві, фундатор і перший ректор Кам'янець-Подільського держ. укр. ун-ту (1918), один із активних діячів УАН, мережі нац. вищих навч. закладів, міністр нар. освіти УНР (1919), міністр сповідань, головноуповноважений міністр УНР (1919–20), професор теологічного ф-ту Варшавського ун-ту (1926–32), єпископ, архієпископ, митрополит Холмський і Підляський (1940–44). З 1947 – у Вінніпезі (Канада), першоієрарх Укр. греко-правосл. церкви в Канаді (1951–72). Переважно дотримувався принципу позапартійності та позафракційності.

О. – перекладач Біблії та низки богослужбових книг на укр. мову, автор віршованих творів реліг. змісту, багатьох праць з історії, к-ри, канонічного права, славістики, мовознавства й ін. дисциплін. Серед них: "Українська культура" (1918), "Історія українського друкарства" (1925), "Пам'ятка старослов'янської мови 10–11 вв." (1929), "Складня української мови" (т. 1–2, 1937–38), "Українська церква" (1942), "Слово про Ігорів похід" (1949), "Історія української літературної мови" (1950), "Українська церква??за Богдана Хмельницького: 1647–1657" (1955), "Українська церква за час Руїни" (1956), "Князь Костянтин Острозький і його культурна праця" (1958), "Розп'ятий Мазепа" (1961), "Релігійність Тараса Шевченка" (1964), "Дохристиянські вірування українського народу" (1965). Наук. доробок О. не співвідноситься з якоюсь конкретною галуззю знань. Це – широкий спектр гуманітарних досліджень. За їхнім характером учений належав до представників укр. державницької школи, що постала в його творчості із критичного переосмислення новонародницької, консервативної і національно-державницької ідеологій. Він відстоював ідею політ. самостійності д-ви та опори на власні сили у вирішенні її внутр. проблем. Його державотворчій концепції притаманний дуалізм, який виразився у визнанні того, що укр. державність може відбутися лише на основі тісної співпраці народу і нац. еліти. Він зробив значний внесок у розбудову архів. справи України, як джерелознавець увів до наук. обігу велику кількість цінних істор. пам'яток, у числі яких – українські, російські, білоруські, молдовські, польські, словацькі, чеські, грецькі та ін. На основі виявлення джерел написав цикл монографій, розвідок, нарисів, посібників. Серед них: "Загублений Крем'янецький стародрук: “Синод луцький 1638”" (1931), "Програма опису кирилівських стародруків: Для вжитку палеографічного семінару" (1932), "Загублена українська грамота першої половини ХV віку: Палеографічно-лінгвістичний нарис" (1935). Завдяки опрацюванню тем із палеографії і палеотипії, походження письма й літ. мови учений визначив місце укр. духовної, освіт., наук. к-ри в європ. к-рі. Великим є його внесок в укр. лексикографію. Словники О. вирізняються різноманіттям матеріалу та універсальністю. Він спростував тезу про класовість к-ри, доводив, що нац. к-ра змістовно становить єдине ціле. Охарактеризував визначних укр. письменників і мовників, творцем загальнонац. укр. літ. мови вважав Т.Шевченка. Друкував праці в численній періодиці ("Записки Наукового товариства імені Шевченка", "Літературно-науковий вістник" та ін.) й окремими виданнями. Редагував часописи "Рідна мова" (1933–39), "Наша культура" (1935–37, 1951 –53), "Слово істини" (1947–51), "Віра й культура" (1953–67). Залишив мемуарні праці: "Моє життя" (1935–37), "Раз добром налите серце…" (1937), "Світлій пам'яті Івана Липи" (1937), "Рятування України" (1968), які є важливим джерелом вивчення державотворчих процесів в Україні 1917–20.

О. – член Історичного товариства Нестора-літописця, "Просвіти" та багатьох ін. т-в, архів. комісій та ін., фундатор і голова науково-богословського т-ва у Вінніпезі. Як церк. діяч він сприяв утвердженню автокефальних засад Укр. правосл. церкви, екуменічній співпраці з ін. реліг. об'єднаннями. В історію України О. увійшов як патріот-соборник, постать загальноукр. значення.

П. у м. Вінніпег, похований на правосл. секції Меморіального парку "Глен Іден" (Канада).

Розпорядженням КМ України 20 серпня 2008 ім'я О. присвоєно Кам'янець-Подільському нац. університетові.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Професорові докторові Іванові Огієнкові в тридцяту річницю його наукової та громадської праці присвячують товариші й учні. В кн.: Науковий збірник. Варшава, 1937
  2. Тюрменко І.І. Іван Огієнко – митрополит Іларіон. "УІЖ", 1995, № 2
  3. Тимошик М.С. Голгофа Івана Огієнка: Українознавчі проблеми в державотворчій, науковій, редакторській та видавничій діяльності. К., 1997
  4. Тіменик З.І. Іван Огієнко (митрополит Іларіон): 1882–1972: Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1997
  5. Тюрменко І. Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона). К., 1998
  6. Ляхоцький В.П. Просвітитель: Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона). К., 2000
  7. Його ж. Тільки книжка принесе волю українському народові...: Книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона). К., 2000
  8. Тимошик М.С. "Лишусь навіки з чужиною…": Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. Вінніпег–К., 2000
  9. Тюрменко І.І. Іван Огієнко (митрополит Іларіон). В кн.: Історичні дослідження в Україні, вип. 12. К., 2003
  10. Огієнко Іван Іванович. В кн.: Завальнюк О.М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918–1921 рр.). Кам'янець-Подільський, 2006.

Посилання:
  • БІБЛІЯ
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ
  • КИЇВ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • НАША КУЛЬТУРА
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
  • ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

  • Пов'язані терміни:
  • ПРОГОЛОШЕННЯ ЗЛУКИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. ЗАВЕРШЕННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
  • БІБЛІЇ ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
  • ЧТЕНИЯ В ИСТОРИЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ НЕСТОРА-ЛЕТОПИСЦА
  • ЄМЕЦЬ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КАЛЬВІНІЗМ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАНАДА
  • ХОЛМ
  • ХОЛМЩИНА
  • КНИГОЛЮБ
  • КНИГОЗНАВСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ КНИГИ В УКРАЇНІ
  • КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ, КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ФЕДОРОВА
  • КОДИКОЛОГІЯ
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО СТАРОЖИТНОСТЕЙ І МИСТЕЦТВ
  • ЛАНЦУТ
  • ЛЕТОПИСЬ ЕКАТЕРИНОСЛАВСКОЙ УЧЕНОЙ АРХИВНОЙ КОМИССИИ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО ІВАН МАКАРОВИЧ
  • МАНЬКОВСЬКИЙ ПЙОТР-ЯН
  • МОЛОДОЖАНИН ЛЕОНІД ГРИГОРОВИЧ
  • НАША КУЛЬТУРА
  • ОНУФРІЇВСЬКИЙ ЯБЛОЧИНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПАЩЕНКО ОЛІМПІАДА МИХАЙЛІВНА
  • ПЕДАГОГІЧНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПОЛЬСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • РІДНИЙ КРАЙ
  • РУКОПИСНА КНИГА
  • РУССКИЙ ФИЛОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК
  • ЩИПЙОРНО, ТАБІР
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • СТАРОЖИТНОСТІ, ГАЗЕТА
  • СТАВРОПІГІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ У ЛЬВОВІ
  • ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, КИЇВ
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО В КИЄВІ (УНТ)
  • УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО (УІФТ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОС
  • УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ВІСНИК, ЧАСОПИС 1941
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ)
  • УКРАЇНЦІ
  • УКРАЇНІКА АРХІВНА ЗАРУБІЖНА, АРХІВНА УКРАЇНІКА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
  • УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО
  • УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ У ПОЛЬЩІ (УЦК У ПОЛЬЩІ)
  • ВАРШАВА
  • ЯЗИЧНИЦТВО
  • ЗАКОН БОЖИЙ
  • ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА В КИЄВІ
  • ЖИТОМИРСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  • ЖИВОТКО АРКАДІЙ ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)