ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

"ОЛЕКСАНДРІЯ"

  Бібліографічне посилання: Бондаренко Р.І. "ОЛЕКСАНДРІЯ" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandriia_dendrolhichnyj_Dyv (останній перегляд: 19.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЕКСАНДРІЯ

"ОЛЕКСАНДРІЯ" – комплексна пам'ятка палацово-паркової арх-ри та історії (кін. 18 – 1-ша пол. 19 ст.). Розташов. на пд.-зх. околиці м. Біла Церква, на лівому березі р. Рось (прит. Дніпра) і займає територію у 201,48 га. Закладена 1793 як складова частина спочатку літньої, а пізніше (1797) – осн. резиденції графів Браницьких у Білій Церкві. Назва пов'язана з іменем його засновниці й власниці графині Олександри Браницької. Ландшафтно-парковий комплекс запроектований відомим франц. фахівцем паркового мист-ва Мюффо, створювався під його кер-вом, за участю архіт. Д.Ботані та садівника А.Станге (Штунге) на основі природної діброви з використанням особливостей мальовничого рельєфу обраної місцевості. Згодом роботами керували садівничі Бартецький і Вітт, а з 1815 до 1865 – А.Енс. Рельєф парку утворюють 3 глибокі балки, які розділяють схил, що полого спускається до річки. Оскільки в балках були численні джерела, то на цій основі створено систему з 20-ти ставків заг. площею зеркала в 12 га. До найвизначніших гідрологічних об'єктів належать ставки: Холодний, Лазневий та Дзеркальний і водоспад "Черепаха". В оформленні джерел, водних протоків, каскадів та водоспадів ефектно використано виходи на поверхню гранітних покладів у багатьох ділянках парку. Загалом розпланувальна мережа парку повністю підпорядкована природному ландшафту, організуючи зв'язок між оглядовими місцями й архіт. спорудами, розташування яких також залежить від природних умов. Основу рослинності складають місц. породи – дуб, клен, сосна, тополя, черемха. Їх доповнюють понад 600 видів і форм екзотичних дерев та чагарників. Ландшафтною домінантою території парку є Палієва гора з рештками земляних укріплень поч. 18 ст., що розташована на березі річки в пд.-зх. куті парку.

Початковим ядром паркової садиби був ансамбль "Дідинця", який складався з палацу і флігелів обабіч курдонера (не збереглися). Осн. паркові споруди та арх-ра малих форм збудовані на зламі 18–19 ст. Серед них збережено павільйон "Відлуння", або "Амфітеатр", павільйон "Ротонда", Арковий та Китайський мости, розташовані з урахуванням найсприятливіших точок візуального сприйняття краєвидів парку; Турец. будиночок; Колону Енса та ін. 1829 на честь взяття рос. військами осман. фортеці Варна (нині місто в Болгарії) й на відзнаку російсько-болг. дружби на схід від "Дідинця" був створений комплекс споруд і скульптур під назвою "Варна". Тоді ж біля річки споруджено Турец. будиночок та Арковий міст. У 1860-х рр. лісовий масив зх. частини парку розплановано й пристосовано для полювання. Наприкінці 1880-х рр. біля пн. межі парку влаштовано захисні зелені насадження.

Як історико-культ. пам'ятка палацово-парковий ансамбль пов'язаний з іменами Т.Шевченка, О.Пушкіна, декабристів – членів Пд. т-ва – та ін. прогресивних діячів к-ри минулого.

1918–20 зазнав значних руйнувань. Найбільше постраждали споруди "Дідинця". 1922 оголошено заповідником, а 1946 передано в підпорядкування АН УРСР. 1947 розпочалася реставрація парку: територію його було обнесено огорожею, проведено розчищення та насадження дерев. За проектом архіт. Д.Криворучка протягом 1958–67 реставровано більшість паркових архітектурних споруд та малих архіт. форм.

Незважаючи на втрати, "О." є видатним ансамблем садово-паркового мист-ва, найдавнішим ландшафтним парком України кінця 18 й 1-ї пол. 19 ст., побудованим у стилі класицизму.

Парковий комплекс мав великий вплив на пейзажно-паркове буд-во в Україні, Росії та Білорусі.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Лыпа А.Л. Парки и дендропарки Украины. "Природа", 1934, № 10
  2. Салатіч А.К. Парк "Олександрія" в Білій Церкві. К., 1949
  3. Грисюк М. Олександрія – зелена скарбниця. К., 1965
  4. Його ж. Парк "Олександрія". К., 1967
  5. Косаревский И.А. Искусство паркового пейзажа. М., 1977
  6. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 1. К., 1983
  7. Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця ХVIII – початку ХХ століть: Біографічний довідник. К., 1999
  8. Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000.

Посилання:
  • БІЛА ЦЕРКВА
  • БРАНИЦЬКІ
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • КЛАСИЦИЗМ
  • КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ПЕТРО ГАВРИЛОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМЕНІ М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ
  • УКРАЇНСЬКИЙ БЮЛЕТЕНЬ ОЛЕКСАНДРІЇ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)