ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Михайло Володимирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Omelianovych_Pavlenko_M (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Михайло Володимирович (08.12. 1878–29.05.1952) – військ. діяч, генерал-полковник Армії УНР, головнокомандувач Української Галицької армії та Армії Української Народної Республіки. Брат І.Омеляновича-Павленка. Н. в Тифліській губ. (нині територія Грузії). Походив зі старовинного козац. роду, 1912 до власного прізвища "Павленко" додав родове "Омелянович" і став називатися Омелянович-Павленко. Закінчив Павлівське військ. уч-ще в Санкт-Петербурзі (1900), Офіцерську стрілец. школу в Оранієнбаумі (1913). Учасник російсько-японської війни 1904–1905, де був відзначений кількома бойовими нагородами та достроково отримав черговий чин штабс-капітана. Нач. навч. команди (1906–13), командир роти лейб-гвардії Волин. полку. Результатом його військово-пед. діяльності стало видання методичної навч. літератури: "Обучение молодых солдат, старослужащих и запасных" (1905), "Тактическая подготовка унтер-офицеров" (1907), "Программа для боевой подготовки молодых офицеров" (1914). Учасник Першої світової війни, полковник гвардії (1915). 1916 після 2-х поранень переведений на штабну роботу, був спостерігачем за роботою навч. команд та запасних гвард. частин Петрограда (нині м. С.-Петербург), очолював Петергофську школу прапорщиків. З кінця 1916 – нач. 2-ї Одес. школи прапорщиків.

З перших днів революції підтримав укр. рух, активний учасник українізації армії, один із засновників Одес. військ. громади, яка надіслала делегатів на Перший Український військовий з'їзд. У липні–серпні 1917 командував гвардії Гренадерським полком на Південно-Західному фронті, повернув боєздатність військ. частині, яка була розкладена більшовиками. З серпня 1917 – командир військ. гарнізону Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ), на цій посаді підтримував укр. рух та українізацію військ. частин. З грудня 1917 – укр. військ. комісар Одеси, потім перебував на Румунському фронті.

З квітня 1918 працював у Гол. штабі укр. армії в Києві. За Української Держави – командир 11-ї піх. д-зії в Полтаві (складалася з українізованих частин Румун. фронту), генерал-хорунжий. Отаман Катериносл. козац. коша (листопад 1918). Перейшов на бік Директорії Української Народної Республіки.

У грудні 1918 відряджений з групою вищих офіцерів до Західноукраїнської Народної Республіки. Очолив УГА, провів переформування УГА та довів її до боєздатного стану. З червня 1919 – військ. радник диктатора ЗУНР Є.Петрушевича. Після об'єднання армій УНР і ЗУНР був генералом для особливих доручень штабу Гол. отамана С.Петлюри, командиром Запорізького корпусу Армії УНР, очолював делегацію на переговорах з командуванням білогвард. Добровольчої армії. З 5 грудня 1919 – командувач Армії УНР (до липня 1921), здійснив Перший Зимовий похід Армії УНР 1919–1920, яким урятував армію від остаточної катастрофи, брав участь у польсько-радянській війні 1920, генерал-поручник Армії УНР.

Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у Каліші, Тарнові. З 1924 – у Чехословаччині, мешкав у Празі, викладав у вузах, очолював Союз укр. ветеранських орг-цій, 1925 заснував і очолив Музей визвольної боротьби України. Співробітничав з Українською військовою організацією та Організацією українських націоналістів. У січні 1942 в числі 5-ти укр. діячів (М.Величківський, А.Лівицький, А.Мельник, А.Шептицький) звертався до А.Гітлера з вимогою визнання і поваги прав укр. народу, права України "на незалежне існування".

Після Другої світової війни жив у Німеччині та Франції. 1945 став одним із засновників і першим головою Т-ва (Союзу) укр. вояків. Голова Вищої військ. ради (1945), військ. міністр Державного центру УНР на еміграції (1947–48), генерал-полковник.

П. у м. Париж (Франція), похований на кладовищі Пер-Лашез.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. Прага, 1929
  2. Переговори з Добрармією. Львів, 1930
  3. Зимовий похід. Каліш, 1934
  4. Спомини командарма (1917–1920). К., 2007.
Література:
  1. Ковальчук М. На службі Батьківщині: Життя і доля генерал-полковника М. Омеляновича-Павленка. В кн.: Омелянович-Павленко М. Спомини командарма (1917–1920). К., 2007
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). К., 2007.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ДНІПРО, МІСТО
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • КАЛІШ, ТАБІР ДЛЯ ІНТЕРНОВАНИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР 1920–1924
  • КИЇВ
  • ЛІВИЦЬКИЙ (ЛЕВИЦЬКИЙ) АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • МЕЛЬНИК АНДРІЙ АТАНАСОВИЧ
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • ОДЕСА
  • ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД 1917
  • ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1919–1920
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • ПОЛТАВА
  • РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1904–1905
  • РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО)
  • ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ МИКОЛА
  • ЗАПОРІЗЬКИЙ КОРПУС АРМІЇ УНР
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • ПРОГОЛОШЕННЯ ЗЛУКИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. ЗАВЕРШЕННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
  • АНДРІЄВСЬКИЙ ОПАНАС МИХАЙЛОВИЧ
  • БАРТЕЛЕМІ МІСІЯ
  • ЧОРТКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ УГА 1919
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ХОЛОДНОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА (1921)
  • ХОЛОДНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1919–1920
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • РАГОЗА ОЛЕКСАНДР ФРАНЦОВИЧ
  • РОЗБУДОВА НАЦІЇ
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918–1919, ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 1918–1919
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ СОЮЗ
  • ВАДОВИЦІ, ТАБІР ДЛЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
  • ВІЙНИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРОТИ УНР 1917-1918 РР.
  • ЗАГРОДСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЗАЛІЗНОГО ХРЕСТА ОРДЕН
  • ЗАПОРІЗЬКИЙ КОРПУС АРМІЇ УНР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)