Бібліографічне посилання: Сас П.М.
ОРІХОВСЬКИЙ Станіслав [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Orikhovskyj_S (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
ОРІХОВСЬКИЙ Станіслав (Orzechowski Stanisław; 1513–1566) – письменник-публіцист, мислитель та історик. Н. в с. Оріховці, що належало до Перемишльської єпархії (Руське воєводство), у сім'ї окатоличеного укр. шляхтича Станіслава Оріховського і шляхтянки Ядвіги Баранецької – доньки правосл. священика. О. здобув ґрунтовну гуманістичну освіту: від 1526 навч. в Краківському ун-ті, пізніше здійснив тривалу освітню мандрівку до Німеччини та Італії. 1543 повернувся на Батьківщину, оселився в родовому маєтку і став катол. священиком. О. усвідомлював себе "політичним поляком", тобто повноправним громадянином шляхетської Польс. д-ви і станового шляхетського сусп-ва. Водночас його вирізняло рус. (укр.) етнокульт. самоусвідомлення, він називав себе Роксоланом, Русином, прихильно ставився до правосл. церк. традиції. Літературно-публіцистична діяльність О. дістала визнання в тогочасній Європі. Великої популярності набули його твори, в яких висвітлювалася тема згуртування християн. країн задля відсічі турец. агресії. Дві промови О. "Про турецьку загрозу" (1543, 1544) не раз перевидавалися в Римі, Базелі, Франкфурті. Його "Промову на похоронах польського короля Сигізмунда Ягеллона" було вміщено до антології "Промови славетних мужів", що побачила світ 1559 у Венеції (пізніше кілька разів перевидавалася у Венеції, Парижі, Кельні). Протягом 1547–48 О. був офіціалом та ген. вікарієм Перемишльської дієцезії. Усупереч целібату (догмату безшлюбності катол. духовенства) 1551 він одружився, що стало причиною гострого конфлікту з верхівкою Римо-катол. церкви. У низці своїх творів ("Промова в справі закону про целібат", "Супліка до найвищого понтифіка Юлія III про схвалення взятого шлюбу" та ін.) виступав проти целібату, ставив під сумнів доцільність підпорядкування світської влади духовній. У працях, написаних у 1560-х рр., – "Діалог, або розмова щодо екзекуції Польської Корони", "Квінкункс, тобто взірець устрою Польської держави", "Політія Польського королівства" та ін. – солідаризувався з окремими вимогами учасників політ. боротьби в Польщі за реформи в інтересах середньої шляхти; обстоював думку про необхідність унії Королівства Польського і Великого князівства Литовського. У цей період О. дедалі більше схилявся до контрреформаційних за своєю спрямованістю ідей. З позицій шляхетської ідеології О. розробив концепцію ідеального політ. устрою (т. зв. політія Королівства Польського), що базувалася, зокрема, на ідеях шляхетської правової д-ви, соціальної вищості шляхти, постулаті священицького верховенства щодо світської влади. Деякі істор. праці О. були надруковані після його смерті, у т. ч. 1611 – "Аннали" ("Хроніки польські: від смерті Сигізмунда I). Як тогочасний історик О. дотримувався ренесансних риторичних історіографічних канонів, проте не відійшов від засад середньовічного провіденціалізму. Дж.: Українська література ХIV–ХVI ст. К., 1988; Українські гуманісти епохи Відродження, ч. I. К., 1995. |
дата публікації: 2010 р.
Праці: - Zycie Jana Tarnowskiego. В кн.: Zycia Slawnych Polakow, t. 4. Lipsk, 1837
- Kroniki Stanislawa Orzechowskiego. Sanok, 1858
- "Fidelis subditus" w redakcji 2-ej z r. 1548. Warszawa, 1908
- Wybor pism. Warszawa–Wrocław–Kraków, 1972
- Policyja Krуlestwa Polskiego na ksztalt Arystotelsowych polityk. Przemyśl, 1984
- Твори. К., 2004.
Література: - Сумцов Н.Ф. Станислав Ориховский. "Киевская старина", 1888, ноябрь
- Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). М., 1963
- Наливайко Д.С. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження. В кн.: Українська література ХVI–ХVIII ст. та інші слов'янські літератури. К., 1984
- Starnawski J. Dzieje wiedzy o literaturze polskiej (do końca wieku XVIII). Wrocław, 1984
- Наливайко Д.С. Українське літературне барокко в європейському контексті. В кн.: Українське літературне барокко. К., 1987
- Нічик В.М. та ін. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVI – початок ХVII ст.). К., 1990
- Сас П.М. Проблема людини в творчості українського письменника ХVI ст. С. Оріховського. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму. К., 1991
- Encyklopedia Historii Polski: Dzieje polityczne, t. 2. Warszawa, 1995
- Наливайко Д.С. Станіслав Оріховський. В кн.: Історія України в особах: Литовсько-польська доба. К., 1997
- Вирський Д.С. Ст. Оріховський-Роксолан як історик та політичний мислитель. К.–Кременчук, 2001
- Kochler K. Stanicłav Orzechowski y dylemati humanizmu renesansowego. Kraków, 2004
- Множинська Р.В. Релігійно-філософські погляди Станіслава Оріховського. К., 2007
- Литвинов В.Д. Україна в пошуках своєї ідентичності. XVI – початок XVII століття: Історико-філософський нарис. К., 2008.
|