ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСТРОГ

  Бібліографічне посилання: Берковський В.Г., Близняк М.Б. ОСТРОГ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ostroh_mst (останній перегляд: 19.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСТРОГ

ОСТРОГ – місто обласного підпорядкування Рівненської області, райцентр. Розташований на р. Вілія поблизу її впадіння в Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра), за 14 км від залізничної ст. Острог. Населення 14,8 тис. осіб (2009).

Прийнято вважати, що перша писемна згадка про О. міститься в "Повісті временних літ" під 1100, коли кн. Давиду Ігоровичу передали у володіння кілька міст у Погорині. Проте літописна фраза зі згадкою про О. має подвійне тлумачення: 1) Давидові дають "Божський острог"; 2) Давидові дають "Божський [і] Острог". Згідно з археол. даними, на місці сучасного міста у 8–9 ст. виникла група слов'ян. поселень, яка наприкінці 10 – на поч. 11 ст. трансформувалася в ранньоміський центр, що складався з городища площею 3,2 га та селища площею бл. 2 га. На зламі 11–12 ст. площа поселення скоротилася вдвічі, проте інтенсивне життя тривало аж до серед. 13 ст.

Наступна після 1100 згадка О. припадає на 1340, коли в джерелах з'являється "князь Данило з Острога" – родоначальник князів Острозьких. У часи, коли О. належав цьому князівському роду (14 – серед. 17 ст.), він перетворився на один із найбільших центрів Волині. Ядром міста був Острозький замок, споруджений на місці давньорус. дитинця. Перша кам'яна замкова споруда – "Вежа мурована" – гіпотетично датується серед. 14 ст. До замку прилягали уфортифіковані Пригородок (дерев'яну стіну споруджено в 14 ст.) і власне місто (кам'яну стіну споруджено в 1530–40-х рр.). Передмістя Загороддя на поч. 17 ст. було укріплене валом із бастіонами. За межами укріплень лежали передмістя: Татарське (Зарванське), Заріччя, Бельмаж. На правому, протилежному від замку березі Вілії виникло обнесене валом Нове місто (Застав'я), яке було юридично самостійним поселенням.

Населення міста мало поліетнічний склад (крім русинів-українців – поляки, татари, євреї) і сповідувало різні релігії. Крім кількох правосл. храмів (найбільшим з яких була замкова Богоявленська церква), в О. було споруджено костьол Успіння Діви Марії (між 1440 і 1442), мечеть (відома з 1565, припинила існування до 1708), гол. синагогу (відома з 1603). 1580–1764 острозький кагал був одним із 4-х волин. кагалів, які мали своїх офіц. представників у Вааді чотирьох земель – центр. органі єврейс. самоуправління на землях Королівства Польського.

У 2-й пол. 16 ст. О. став значним культ. та освіт. осередком Волині. Бл. 1576 засновано Острозьку академію. Із 1617 відома лат. школа. 1624–1773 діяв колегіум єзуїтів (див. також Єзуїтські школи), 1777–93 – греко-катол. 4-класна школа василіан. При синагозі діяла єшива (вища школа рабинів), найвищий розквіт якої припав на час ректорства С.Едельса (1599–1632). У місті працювали Острозька друкарня та друкарня при синагозі (діяла 1608–1832).

У 16 ст. О. отримав привілей на 2 щотижневих торги (1527) та на 3 щорічних ярмарки. 1585 О. отримав магдебурзьке право. У місті існували 16 ремісничих цехів. Чисельність населення оцінюють у 5 тис. на кін. 16 ст. і бл. 10 тис. у серед. 17 ст.

1603 кн. В.-К.Острозький поділив свої володіння між синами Янушем (п. 1620; див. Я.Острозький) і Олександром (п. 1603), при цьому О. також був поділений на 2 частини (замок і Пригородок залишалися у спільній власності братів). Частина міста, що належала Янушу, увійшла до заснованої ним Острозької Ординації, а Олександрова частина перейшла до його доньки Анни-Алоїзи (у заміжжі Ходкевич), фанатичної католички. Маючи свою резиденцію в О., вона своїми антиправосл. вчинками спровокувала повстання острозьких міщан, яке було жорстоко придушене (т. зв. Острозька трагедія 1636). Надалі власниками міста були представники багатьох магнатських родів, зокрема князів Заславських, Сангушків, Яблоновських.

Під час Національної революції 1648–1676 місто, яке не раз здобували війська Б.Хмельницького та загони повстанців (1648, 1649, 1650, 1654), прийшло в занепад. Населення О. за 2-гу пол. 17 ст. скоротилося, за оцінками дослідників, не менш, ніж уп'ятеро.

В О. представники гетьмана М.Ханенка та уряду Речі Посполитої підписали Острозьку угоду 1670.

Наприкінці 17 ст. почалося відродження госп. і громад. життя, проте О. вже не відігравав такої визначної ролі, як у 16 – 1-й пол. 17 ст. Протягом 18 ст. чисельність населення зросла з 2 тис. до 4,7 тис. жителів. 1717 почалася відбудова комплексу єзуїтського колегіуму, зруйнованого 1648, 1747 засновано монастир капуцинів (закритий 1832), 1777 – монастир кармелітів (закритий 1809).

Із переходом під владу Російської імперії (1793) О. став центром повіту Волинської губернії (1797). При цьому залишався приватновласницьким містом. 1802 власником обох частин О. став кн. Кароль Яблоновський, нащадки якого володіли містом до 1875. На кінець 19 ст. половину мешканців становили євреї. У місті стояв великий рос. гарнізон.

Як і раніше, О. був містом зі слабо розвинутою економікою (у 2-й пол. 19 ст. з'явилися невеликі пром. підпр-ва) і в той же час важливим культ. і просвітнім центром. 1796–1825 тут діяла Волин. духовна семінарія. Багато відомих діячів (А.Кримський, Д.Мануїльський, В.Сальський, І.Малиновський, П.Жолтовський) здобували освіту в Острозькій г-зії (до 1897 – прогімназія, створена 1868 на базі дворянського уч-ща). 1865 графинею А.Блудовою засновано Свято-Кирило-Мефодіївське братство, при якому діяли жін. уч-ще (його закінчила художниця і поетеса О.Лятуринська), ін. навчальні та доброчинні заклади. 1909 засновано Братство ім. князів Острозьких, зусиллями якого збережено острозькі старожитності (перш за все "Вежу муровану") і створено істор. музей (1916). 1917 створено т-во "Просвіта".

Із кінця 1917 до квітня 1919 місто входило до складу Української Народної Республіки та Української Держави, тричі опинялося під владою більшовиків (січень–лютий 1918, травень–серпень 1919, липень–вересень 1920), двічі – під контролем польс. військ (серпень 1919 – липень 1920, із вересня 1920). 7 липня 1920 під О. відбувся бій між польс. військами ген. В.Крайовського та Першою Кінною армією.

У міжвоєнний період О. – місто Волинського воєводства у складі Польщі (до 1925 – повітовий центр). 1925–39 тут діяв Регіональний рос. музей Й.Новицького, закритий після включення О. до складу УРСР. 1939 відкрито міськ. театр.

Із вересня 1939 О. – у складі Рівнен. обл. УРСР.

Під час боїв за О. влітку 1941 міська забудова зазнала великих руйнувань. Із 3 липня 1941 по 13 січня 1944 окупований нім. військами. У передмісті створено табір для військовополонених. За час окупації в місц. гетто знищено бл. 9 тис. євреїв.

У 1950–70-ті рр. в місті було засновано або реконструйовано кілька невеликих пром. підпр-в. 1981 засновано держ. історико-культ. заповідник, у складі якого 1985 відкрито Музей книги та друкарства. 1994 утворено спеціалізований навч. заклад "Острозький колегіум" (із 1996 – "Острозька академія"), який 2000 отримав статус національного ун-ту. 1995 О. отримав статус міста обласного підпорядкування.

Архіт. пам'ятки: Острозький замок, Луцька і Татарська надбрамні башти (2-га пол. 15 – поч. 16 ст.), костьол Успіння Діви Марії (15–19 ст.), руїни гол. синагоги (16 ст.), будинок г-зії (кін. 19 – поч. 20 ст.), пам'ятники Т.Шевченку (1963), князям Острозьким (2000).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Перлштейн А. Описание города Острога. "Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете", 1847, год 3-й, № 4
  2. Теодорович Н.И. Историческое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 2. Почаев, 1893
  3. Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga: Materiały do historii Wołyni. Kraków–Warszawa, 1913
  4. ІМіС УРСР: Ровенська область. К., 1973
  5. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. Львів, 1995
  6. Острозька Академія 16–17 ст.: Енциклопедичне видання. Острог, 1997
  7. Шпизель Р. Город Острог – крупнейший центр еврейской культуры на Украине. В кн.: Єврейська культура та історія в Україні. К., 1997
  8. Ковальський М.П. Етюди з історії Острога: Нариси. Острог, 1998
  9. Берковський В.Г. Архітектура Острога XVI–XVII ст.: Історія і топографія. В кн.: Матеріали VII–IX науково-краєзнавчих конференцій "Остріг на порозі 900-річчя". Остріг, 2000
  10. Манько М. Дев'ятсотлітній Острог: Історико-краєзнавчий нарис. Острог, 2000
  11. Острозькі просвітники XVI–ХХ ст. Острог, 2000
  12. Берковський В.Г. Острог – важливий торговельний центр Волині (XVI – 1 половина XVII ст.). В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 15. К.–Донецьк, 2001
  13. Близняк М. Місто Острог наприкінці XVIII – на початку ХIХ ст. В кн.: Студії і матеріали з історії Волині. Кременець, 2009
  14. Прищепа Б. Дослідження історичної топографії Острога доби середньовіччя. Там само.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДАВИД ІГОРОВИЧ
  • ДИТИНЕЦЬ
  • ЄЗУЇТСЬКІ ШКОЛИ
  • ЄЗУЇТИ
  • ГОРОДИЩЕ, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • КАРМЕЛІТИ
  • ХАНЕНКО МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • КРИМСЬКИЙ АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАЛИНОВСЬКИЙ ІОАННИКІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • МІЩАНИ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ
  • ОСТРОЗЬКА ДРУКАРНЯ
  • ОСТРОЗЬКА ОРДИНАЦІЯ
  • ОСТРОЗЬКІ
  • ОСТРОЗЬКА УГОДА 1670
  • ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ-КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ОСТРОЗЬКИЙ ЯНУШ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК
  • ПЕРША КІННА АРМІЯ
  • ПОГОРИНА
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ПОВІТ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • САЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • САНГУШКИ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СИНАГОГА
  • ТОРГИ
  • ЦЕХИ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВАСИЛІАНИ
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЯБЛОНОВСЬКІ
  • ЯРМАРОК
  • ЗАСЛАВСЬКІ
  • ЖОЛТОВСЬКИЙ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ПОЛІТИЧНА ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ РУСІ ТА ФОРМУВАННЯ СТАЛИХ ПІВДЕННОРУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ/КНЯЗІВСТВ
  • АПОКРИСИС XVI СТ.
  • БАЛАБАН ІСАЯ
  • БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ В ПРАВОСЛАВ'Ї
  • БУКВАР ЛЬВІВСЬКИЙ
  • БИСТРИЦЬКИЙ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ДЕРМАНСЬКА ДРУКАРНЯ
  • ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ДОРОГОБУЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДВАДЦЯТЬ ШОСТА АРМІЯ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ЄЗУЇТСЬКІ ШКОЛИ
  • ЄЗУЇТИ
  • ФЕДОРОВ ІВАН
  • ФІЛІГРАНОЛОГІЯ, ФІЛІГРАНОЗНАВСТВО
  • ГАННОВЕР НАТАН ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ІКОНИ, УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ
  • ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ
  • ІУДАЇЗМ В УКРАЇНІ
  • ХОДКЕВИЧ ЯН-КАРОЛЬ
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • КОВАЛЬСЬКИЙ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ
  • КУПЕЦТВО
  • КИЄВО-БЕЛЗЬКИЙ ШЛЯХ
  • КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ
  • КИЇВСЬКИЙ ВІДДІЛ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО ВОЄННО-ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КИПРІЯН
  • КИРИЛО ЛУКАРІС
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛІТОПИС ОСТРОЗЬКИЙ, ОСТРОЗЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ
  • ЛЯТОС (ЛЯТОШ) ІВАН
  • МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР НИКИФОРОВИЧ
  • МАЛИНОВСЬКИЙ ІОАННИКІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАМОНИЧІ, КУЗЬМА І ЛУКАШ
  • МЕЖИРІЧ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ОЛИЦЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ
  • ОРДА НАПОЛЕОН
  • ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ
  • ОСТРОЗЬКА УГОДА 1670
  • ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ-КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК
  • ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • ПЕКАЛІД СИМОН
  • ПЕТРАНОВСЬКИЙ ЯРЕМА
  • ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • РЕФОРМАТСЬКІ ЦЕРКВИ
  • РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ
  • РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1654–1667
  • РУДОМИЧ ВАСИЛЬ
  • РИМША АНДРІЙ
  • САЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • САНГУШКО БАРБАРА УРСУЛА
  • САВИЧ СЕМЕН
  • ШУМСЬК, МІСТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
  • СМОТРИЦЬКІ ДРІБНОШЛЯХЕТСЬКИЙ РІД
  • СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ ДАНИЛОВИЧ
  • СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ ГЕРАСИМОВИЧ
  • СТАВРОВЕЦЬКИЙ-ТРАНКВІЛІОН КИРИЛО
  • ТАТАРИ В УКРАЇНІ
  • ТЕОЛОГІЯ
  • ТИША МИХАЙЛО
  • УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО (УІТ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВОЄННОЇ ІСТОРІЇ
  • УКРАЇНА–ПОЛЬЩА: ВАЖКІ ПИТАННЯ, УКРАЇНА–ПОЛЬЩА: ВАЖКІ ПИТАННЯ: МІЖНАРОДНІ НАУКОВІ СЕМІНАРИ УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ ІСТОРИКІВ
  • УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОГРАФІЧНИЙ ЩОРІЧНИК
  • ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ
  • ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ВОЛИНСЬКИЙ ПОЛК
  • ВУЯХЕВИЧ-ВИСОЧИНСЬКИЙ МЕЛЕНТІЙ
  • ЗАКОН БОЖИЙ
  • ЖОХОВСЬКИЙ КИПРІАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)