|
Бібліографічне посилання: Усенко П.Г.
ПАСКЕВИЧ (Паськевич) Іван Федорович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Paskevych_IF (останній перегляд: 28.03.2024)
ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
ПАСКЕВИЧ (Паськевич) Іван Федорович (19(08).05.1782–01.02 (20.01).1856) – військ. і держ. діяч Російської імперії, генерал-ад'ютант (1825), граф, номінований "Еріванським" (1828), генерал-фельдмаршал (1829), найясніший князь із титулуванням "Варшавський" від 1831. Член Держ. ради Рос. імперії, почесний член Рос. академії (1832). Мемуарист. Стверджував, що хрещеним батьком мав Г.Кониського. Н. в м. Полтава. Із козацько-шляхетського роду Паскевичів. Первісно діставши домашню освіту, від 1794 навч. в петерб. Пажеському корпусі та з педагогом-репетитором І.Мартиновим, перекладачем, письменником, журналістом. Імп. Павлом І зарахований 1798 в камер-пажі, 1800 – у лейб-пажі й випущений до гвардії поручиком Преображенського полку та флігель-ад'ютантом. По палацовому перевороті 1801 відсторонений од двору в Санкт-Петербурзі, 1805 направлений до резерву, лаштованого для протидії франц. імп. Наполеону I Бонапарту. 1806 – штабс-капітан. На російсько-турецькій війні 1806–1812 підвищений до генерал-майора. Зазнав поранення 1807, контужений 1809. Командувачем Молдав. армії генерал-фельдмаршалом кн. О.Прозоровським залучався до дипломатичних місій, а також до тилової організації продовольчого транспортування з Подільської губернії. 1811 в Києві сформував Орловський піх. полк і вступив у командування 1-ю бригадою 26-ї піх. д-зії, на поч. 1812 взяв під власну руку усю д-зію. Герой Війни 1812, виявив доблесть у різних операціях, насамперед на р. Салтан (прит. Дніпра), в ініційованій і розпланованій ним обороні Смоленська (нині місто в РФ), у Бородінській битві 1812, коли з підлеглими мужньо захищав центр. редут – курганну "батарею Раєвського", за що дістав орден св. Анни 1-го ст., під Малоярославцем (нині місто Калузької обл., РФ), Вязьмою, Красним (нині місто і с-ще міськ. типу у Смоленській обл., РФ), після чого отримав орден св. рівноапостольного кн. Володимира 2-го ст. На російсько-турецькій війні 1828–1829 напав на Карський і Ахалцихський пашалики Османської імперії, захопив низку зарубіжних фортець – Баязид, Ерзурум, Байбурт тощо. Увінчаний орденами св. Андрія Первозваного (із діамантовим доважком) та св. Георгія 1-го ст. Навесні 1831 викликаний до С.-Петербурга, влітку замінив померлого генерал-фельдмаршала І.Дибича на посту головнокоманд. в Царстві Польському, придушив польське повстання 1830–1831. Під час вирішального штурму Варшави 7 вересня (26 серпня) 1831 зазнав контузії. Від 1832 в ролі намісника Польщі з надзвичайними правами втілював русифікаторську політику. До моск. Оружейної палати спрямував забрані польс. прапори та ін. трофейні реліквії. В екон. сфері обстоював правила чиншу, заборони позбавлення посполитих землі. Терором спиняв розвиток визвол. рухів на контрольованій території, почасти в укр. регіонах. Значною мірою спирався на сподвижника-земляка, вихованця Краківської єзуїтської школи та Петерб. кадетського корпусу А.Стороженка, який при ньому зробився сенатором, таємним радником, директором Комісії внутр. і духовних справ. 1847 для активізації каральних заходів за пильнованою жандармами справою Кирило-Мефодіївського товариства санкціонував арешт і обшук варшавською поліцією П.Куліша та В.Білозерського, доставку Третьому відділу Власної Його імператорської величності канцелярії їхніх паперів, у т. ч. з позацензурними віршами Т.Шевченка. Колекціонував старожитності, мистецькі цінності. Залишив спогади, поміж них – нотатки, які він дозволив використати історику О.Михайловському-Данилевському, екс-ад'ютантові генерал-фельдмаршала кн. М.Кутузова. Кавалер найвищих рос. орденів (див. Державні нагороди Росії 1698–1917) та багатьох іноземних. Володар золотих шпаг за хоробрість під Ізмаїлом (1807) і з алмазами від короля Пруссії (1835), золотої шаблі з діамантами та знаменним текстом "За поражение персиян при Елисаветполе" (1826), 2-х пам'ятних гармат з Карса (Туреччина; 1828), інкрустованих алмазами портретів рос. імператорів Миколи I та Олександра II (1855) тощо. П. у м. Варшава. Тимчасово похований в Івановському, де він уфундував Івангородське укріплення. Надалі прах перенесено до Гомеля. В істор. пресі посмертно було оприлюднено чимало листів І.Паскевича. |
Праці: - Донесение Государю Императору о взятии штурмом г. Варшавы в 1831 году. Варшава, 1833
- Очерки польской кампании в 1831 году. М., 1859
- Мысли фельдмаршала князя Паскевича по поводу обороны и падения Севастополя, 16 сентября1855 г. "Русская старина", 1872, № 10
- Князь И.Ф. Паскевич к князю М.Д. Горчакову. Там само, № 11
- Письмо генерал-адъютанта Паскевича к великому князю Михайлу Павловичу. Там само, 1876, № 12
- Записки. В кн.: Харкевич В. 1812 год в дневниках, записках и воспоминаниях современников, т. 1. Вильно, 1900
- День Бородинского боя. "Неделя", 1962, № 29 (15–21 июля)
- Походные записки. В кн.: 1812 год в воспоминаниях современников. М., 1995.
Література: - [ Ушаков Н.И. ] История военных действий в Азиатской Турции в 1828 и 1829 годах, т. 1–2. СПб., 1836
- Михайловский-Данилевский А.И. Описание Отечественной войны в 1812 году по высочайшему повелению, ч. 1–4. СПб., 1839
- [ Бантыш-Каменский Д.Н. ] Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов, ч. 4. СПб., 1841
- Очерк жизни генерал-фельдмаршала князя Варшавского, графа Паскевича-Эриванского. "Русский художественный листок", 1856, № 6–7
- [ Куліш П.О. ] Жизнь Куліша. "Правда", 1868, ч. 25
- Паскевич Ф.И. Письмо в редакцию. "Русская старина", 1872, № 12
- Фельдмаршал Паскевич в Крымскую вой- ну, 1854–1855. "Русская старина", 1875, № 8
- Шильдер Н.К. Заметки о событиях 1853–1855 гг. (по поводу статьи: Фельдмаршал Паскевич в Крымскую войну). Там само, № 8, 10
- Восточная война. Там само, 1876, № 1
- Война России с Турцией 1853–1854. Там само, № 8–12
- Берже А.П. Князь И.Ф. Паскевич в Царстве Польском в 1846 г. "Русская старина", 1885, № 10
- Щербатов А.П. Генерал-фельдмаршал князь Паскевич, его жизнь и деятельность, т. 1–7. СПб., 1888–1904
- Из записок фельдмаршала князя Паскевича. "Русский архив", 1889, № 3
- Д.М. [ Масловский Д.Ф. ] Паскевич. В кн.: Энциклопедия военных и морских наук, т. 5. СПб., 1891
- Майков П.М. Паскевич-Эриванская, светл. графиня Елизавета Алексеевна, княгиня Варшавская. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1902
- Його ж. Паскевич-Эриванский, граф Иван Федорович, светлейший князь Варшавский. Там само
- Куліш П.О. Твори, т. 6. Львів, 1910
- Алавердянц М.Я. Граф Иван Федорович Паскевич-Эриванский и его деятельность на Кавказе в очерках армянского историка. СПб., 1912
- Георгиевские кавалеры, т. 1. М., 1993
- Подмазо А.А., Епанчин Ю.Л. Паскевич. В кн.: Отечественная война 1812 года. М., 2004.
|
Посилання:БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
БОРОДІНСЬКА БИТВА 1812 Р.
ЧИНШ
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ РОСІЇ
ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
ІЗМАЇЛ
КОНИСЬКИЙ ГЕОРГІЙ
КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
КИЇВ
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО, УКРАЇНО-СЛОВ'ЯНСЬКЕ ТОВАРИСТВО, КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО
НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
ОЛЕКСАНДР ІІ
ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
ПАСКЕВИЧІ (ПАСЬКЕВИЧИ)
ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
ПОЛТАВА
ПОСПОЛИТІ
РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
СТОРОЖЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
ТРЕТІЙ ВІДДІЛ
ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
ВІЙНА 1812 Р.
Пов'язані терміни:МОСКВОФІЛЬСТВО
ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
ПАСКЕВИЧІ (ПАСЬКЕВИЧИ)
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
СПІВДРУЖНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО НАРОДУ
(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|