Бібліографічне посилання: Вербиленко Г.А.
ПЕЧЕНІЖИН [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pechenizhyn_smt (останній перегляд: 19.03.2024)
ПЕЧЕНІЖИН
ПЕЧЕНІЖИН – с-ще міськ. типу Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Розташов. на р. Сопівка (прит. Лючки, бас. Дунаю) за12 кмвід залізничної ст. Коломия. Населення 5,3 тис. осіб (2010). На території виявлено знахідки неоліту і доби бронзи, поселення 4–3 тис. років до н. е. Вперше згадується в актах 1443 як село, що належало Іоанну Колі із Делеїва. Із 1489 – у власності Станіслава та Іоанна Шапарівських. Тогочасна територія П. займала значні земельні простори. Так, на його землях протягом 15–17 ст. виникло 7 сіл – Печеніжин, Молодятин, Дем'янівка, Чорний Потік, Марківка, Рунгури, Слобода Рунгурська, які в госп. плані, як зазначено в актах, складали Печеніжинський ключ (див. Ключ). У 15 ст. П. за тодішнім адм. поділом входив до Коломийського пов. Галицької землі та був приватним маєтком. 1637–1787 – у власності магнатів Потоцьких. Протягом кінця 15 – поч. 17 ст. потерпав від татар. нападів. Найбільш спустошливий припадає на 1520. У 16–17 ст. побудовано замок-фортецю оборонного значення для захисту від ординців. Жителі П. брали участь у нац. революції серед. 17 ст. в загонах С.Виcочана і П.Березовського, в русі опришків. 1739 О.Довбуш організував загін із місц. жителів. Населення займалося видобутком солі, землеробством і тваринництвом. У 15–19 ст. П. із навколишніми селами належав до солеварних центрів Прикарпаття. 1766 П. отримав магдебурзьке право з дозволом проводити щомісячні ярмарки. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) П. відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Наприкінці 18 ст. виникла перша в П. школа, яка мала громадсько-церк. характер. 1816 відкрита перша початкова народна школа. У 19 ст. набув розвитку нафтовий промисел, прокладено залізницю, П. став центром повіту. Під час Першої світової війни тут точилися жорстокі бої. 1918–19 належав до Західноукраїнської Народної Республіки. Із 1919 – у складі Польщі. 1939 приєднаний до УРСР. Із липня 1941 по квітень 1944 окупований гітлерівцями (див. Друга світова війна), входив до складу Генеральної губернії. Із 1940 – с-ще міськ. типу. У сучасному П. розвинені лісництво, деревообробне і меблеве вир-во, нар. художні промисли. Діє краєзнавчий музей. В П. народилися О.Довбуш, історик В.Грабовецький; бували О.Кобилянська, Я.Галан. Пам'ятки історії та архітектури: церква (17 ст.), школа (18 ст.), пам'ятник О.Довбушу (1971), меморіальний комплекс воїнам Української повстанської армії (2006). Веб-сайт селища: http://pechenizhyn.at.ua. |