Бібліографічне посилання: Бойко О.Д.
ПЕРША ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР 1917–1918 [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Persha_vijna_RadRosii_proty_UNR_19171918 (останній перегляд: 29.03.2024)
ПЕРША ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР 1917–1918
ПЕРША ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР 1917–1918 – збройний конфлікт, що став наслідком протистояння Української Народної Республіки та РНК Росії на чолі з В.Леніним; бойові дії відбувалися з грудня 1917 по травень 1918. Проголошена як автономна частина федеративної Рос. д-ви (Універсали Української Центральної Ради), УНР після Жовтневого перевороту у Петрограді 1917 наполягала на утворенні федеративного уряду в Росії з представниківусіх територій, що самовизначилися. Невдала спроба більшовиків змінити владу в Україні шляхом переобрання Української Центральної Ради (див. Всеукраїнський з'їзд рад селянських, робітничих і солдатських депутатів 1917) змусила РНК вдатися до "радянізації" України за допомогою військ. сили. 16 (3) грудня 1917 з'явився "Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради". За кілька днів рос. революц. війська почали просування в Україну. Офіційно вважалося, що вони прямують на Дон на боротьбу з О.Каледіним. 22 (9) грудня 1917 більшовицькі загони прибули до Харкова і встановили контроль над містом. За вказівками з Петрограда, під охороною рос. війська укр. більшовики провели Перший Всеукраїнський з'їзд рад 1917, який оголосив Україну рад. республікою, федеративною частиною рад. Росії. Завдяки цьому Петроград надалі представляв події в Україні як внутр. конфлікт між революц. радами робітн. і солдатських депутатів і бурж. УЦР. За такими формальними ознаками рад. історіографія трактувала збройний конфлікт як громадянську війну (див. Війна Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917–1918), сучасна українська – як міждерж. конфлікт, агресію більшовицької Росії (РСФРР) проти УНР. 30 (17) грудня рад. уряд України оголосив війну УЦР і звернувся по допомогу до РНК. На кінець грудня в Україну прибуло до 20 тис. більшовицьких військ – матросів, солдатів, червоногвардійців. Вони були підсилені місц. червоногвард. загонами. 7 січня 1918 (25 грудня 1917) нарком В.Антонов-Овсієнко, комісар "по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії", віддав наказ про заг. наступ проти УНР. На той момент під більшовицькою владою вже перебувала значна частина Лівобережної України. Укр. влада виявилася неспроможною протистояти більшовицькій навалі, оскільки не мала власних збройних сил. Лише 8 січня 1918 (26 грудня 1917) Генеральний секретаріат Української Центральної Ради схвалив постанову про створення армії. На боці УНР воювали поодинокі українізовані частини старої армії, загони Вільного козацтва, новоутворені військові формації (Гайдамацький імені Костя Гордієнка кінний полк, Гайдамацький кіш Слобідської України, Січові стрільці). 11 січня 1918 (29 грудня 1917) більшовики зайняли Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ). Перед тим у місті спалахнуло заздалегідь підготовлене місц. більшовиками повстання робітників, на допомогу якому й прийшли війська з Росії. Ця "тактика" не раз використовувалася й надалі (у Миколаєві, Одесі, Києві та ін.). 15 (2) січня 1918 впав Олександрівськ (нині м. Запоріжжя), 19 (6) січня 1918 – Полтава. Далі двома колонами з боку Харкова–Полтави та Гомеля–Курська–Бахмача розпочався наступ на Київ (див. Крути, бій 1918). Підняте більшовиками Київське (січневе) збройне повстання 1918 було придушене, проте після 5-денного артилер. обстрілу і запеклих боїв 9 лютого (26 січня) 1918 Київ був залишений укр. владою. Урядові установи та збройні формування УНР зосередилися на Волині. На решті території України була встановлена рад. влада. Другий етап війни розпочався після укладення Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918. 12 лютого (30 січня) 1918 уряд УНР звернувся до нім. командування по військ. допомогу проти агресії більшовиків, і 21 (8) лютого 1918 нім. війська вступили в Україну. Боротьбу проти більшовиків продовжували й укр. частини. 2 березня 1918 вони увійшли до Києва. Протягом березня–квітня 1918 вели наступ на Полтаву, Харків, Лозову, Луганськ, здійснили похід на Крим (Кримська група армії УНР). На кінець квітня вся територія УНР була вільна від рос. військ. За статтею 6-ю Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 РСФРР зобов'язувалася визнати УНР, вивести з її території свої війська, розпочати переговори про підписання мирного договору і встановлення держ. кордонів. 6 травня 1918 в Конотопі представники німецько-укр. військ та військ РСФРР підписали договір про припинення воєнних дій. Під час Мирних переговорів між Українською Державою та РСФРР 12 червня 1918 сторони уклали прелімінарну мирну угоду. Була встановлена демаркаційна лінія – тимчасове розмежування території Української Держави та РСФРР: Сураж–Унеча–Стародуб–Новгород-Сіверський–Глухів–Рильськ–Колонтаївка–Суджа–Беленіхіно–Куп'янськ. |