ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕРШОДРУКИ, ІНКУНАБУЛИ

  Бібліографічне посилання: Шамрай М.А. ПЕРШОДРУКИ, інкунабули [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pershodruky_inkunabuly (останній перегляд: 29.03.2024)
ПЕРШОДРУКИ, ІНКУНАБУЛИ

ПЕРШОДРУКИ, інкунабули. П. прийнято називати "інкунабулами", ця назва походить від лат. слова "incunabula" – "колиска", "у пелюшках". Термін "інкунабула" вживається на означення друків, виданих від часу винаходу книгодрукування в Європі німцем Й.Ґутенберґом у 1440–50-ті рр. до 1500 включно. Переважно інкунабули видавалися лат. мовою і за змістом охоплювали Святе Письмо, літургії та літературу європ. Відродження. Згодом з'явилися видання нац. мовами, зокрема слов'янськими. Уперше кириличні інкунабули були надруковані в Кракові 1491 в друкарні Ш.Фіоля – Октоїх і Часослов. П. південних слов'ян пов'язані з ім'ям ієромонаха Макарія, який 1493–95 в Чорногорії надрукував кирилицею Осмогласник, Псалтир та ін.

Слід відзначити на початках книгодрукування в 15 ст. особливе ставлення друкарів до видання книг. Як правило, намагалися на пергаменті ілюмінувати примірник "Historia de animalibus" Арістотеля (Венеція, 1476).

Серед інкунабул – "Herbarius", виданий у Лувені (нині місто в Бельгії) Й.Вельденером (1484–85) зі 150-ма ілюстраціями "аптечних" рослин, який є передруком перших друкованих ботанічних ілюстрацій з аналогічного видання, видрукуваного в тому ж році в Майнці (Німеччина) П.Шефером. Все це свідчить про популярність таких видань.

Спочатку інкунабули своїм оздобленням, шрифтами (переважно готичним), скороченнями, відсутністю титульного аркуша та пагінації наслідували традиції рукописних книг. Вихідні дані подавалися наприкінці тексту в т. зв. колофоні. Інкунабули прикрашалися ініціалами (буквицями), мистецьки виконаними мінеральними фарбами від руки ілюмінаторами. Наприкінці 15 ст. сформувалися титульний аркуш і ознаки, типові для друкованих книг. Публікація каталогів інкунабул розпочалася ще в 17 ст., та найбільш відомим міжнар. зведеним каталогом вважається 8-томний берлінський "Gesamtkatalog der Viegendrucke" (1925–26). Найбільший фонд інкунабул зберігається в б-ці Брит. музею, Нац. б-ці Франції, у Ватикані. В Україні за кількістю інкунабул (524 прим.) чільне місце посідає Бібліотека національна України імені В.Вернадського; Одеська національна наукова бібліотека має 52 примірники, Львівська національна наукова бібліотека імені В.Стефаника – 49 примірників інкунабул.


Література:
  1. Gesamtkatalog der Viegendrucke (1925–26). Berlin, 1925–26
  2. Зданевич Б. Каталог інкунабул. К., 1974
  3. Bibliothèque nationale de France (Paris): Catalogue des incunables (CIBN), t. 1–2. Paris, 1992
  4. Incunabuls bibliotheca Rigensis: Katalogus. Riga, 1993
  5. Komender T., Mileczkowska H. Katalog druków XV–XVI w. w zbiorach Biblioteki Uniwersyteckiej w Warszawie, t. 1–3. Warszawa, 1994–98.

Посилання:
  • АРІСТОТЕЛЬ
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • ФІОЛЬ ШВАЙПОЛЬТ
  • ҐУТЕНБЕРҐ ЙОГАНН
  • КРАКІВ
  • КИРИЛИЦЯ
  • ЛІТУРГІЯ
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ (ЛННБУ)
  • ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ МАКСИМА ГОРЬКОГО
  • ВАТИКАН
  • ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС

  • Пов'язані терміни:
  • ІНКУНАБУЛИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)