Бібліографічне посилання: Поїздник І.І.
ПЕТРОВ Іван Юхимович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Petrov_I (останній перегляд: 29.03.2024)
ПЕТРОВ ІВАН ЮХИМОВИЧ
ПЕТРОВ Іван Юхимович (30(18). 09.1896–07.04.1958) – воєначальник, генерал армії (1944). Герой Рад. Союзу (1945). Н. в м. Трубчевськ (нині місто Брянської області, РФ) в сім'ї робітника. Із 1913 навч. в Карачевській учительській семінарії. 1917 вступив до Олексіївського юнкерського військ. уч-ща в м. Москва. Після закінчення навчання направлений на службу до 156-го запасного піх. полку в м. Астрахань (нині місто в РФ). 1918 вступив добровольцем до Червоної армії, у лавах якої служив у роки громадян. війни 1918–22 як командир взводу, член військ. трибуналу особливого загону, військ. комісар 63-го кавалерійс. полку. Після закінчення громадян. війни 1919–22 продовжив службу в Середньоазіатському військ. окрузі. 1926 і 1931 закінчив курси вдосконалення вищого командного складу. Із 1932 – начальник і військ. комісар Об'єднаної Середньоазіатської Червонопрапорної військ. школи (із березня 1937 – Ташкентське Червонопрапорне військ. уч-ще, із вересня 1938 – Ташкентське піх. військ. уч-ще). 4 червня 1940 П. присвоєно звання генерал-майора і призначено командиром 194-ї стрілец. д-зії, а далі – інспектором піхоти Середньоазіатського військ. округу. Упродовж 1941–45 командував 27-м механізованим корпусом, 25-ю Чапаївською стрілец. д-зією на Південному фронті, Приморською армією 1-го і 2-го формувань та 44-ю армією, Чорномор. групою військ Закавказ. фронту, був нач. штабу Північнокавказ. фронту, командувачем військ Північнокавказ. фронту, 33-ї армії Зх. фронту, командувачем 2-го Білорус. фронту та Четвертого Українського фронту (2-го формування). Із 9 квітня 1945 до 10 червня 1945 – начальник штабу Першого Українського фронту. Один із керівників Одеської оборонної операції 1941, Севастопольської оборонної операції 1941–1942, Новоросійсько-Таманської десантної операції 1943, Керченсько-Ельтигенської десантної операції 1944, Берлінської наступальної операції 1945 та Празької наступальної операції 1945. У повоєнний час командував військами Туркестанського військ. округу, 1-й заст. гол. інспектора Рад. армії (1952), начальник Гол. управління бойової і фізичної підготовки ЗС СРСР (1953), 1-й заст. головнокомандуючого Сухопутними військами ЗС СРСР (1955), гол. інспектор мін-ва оборони СРСР (1956), гол. консультант заступника міністра оборони СРСР (1957). 1946–58 – депутат ВР СРСР. Нагороджений 5-ма орденами Леніна, 4-ма орденами Червоного Прапора та ін. нагородами. П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. |
Література: - Герои битвы за Кавказ. Цхинвали, 1975
- Советская военная энциклопедия, т.6. М., 1978
- Герои огненных лет, кн.8. М. 1985
- Карпов В. Полководец. М., 1985
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т.2. М., 1988; Залесский К. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000.
|