Бібліографічне посилання: Зашкільняк Л.О.
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831 [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Polske_povstannia_1830 (останній перегляд: 19.03.2024)
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831, Листопадове повстання – національно-визвол. повстання поляків проти Російської імперії за відновлення незалежності Польс. д-ви. Розпочалось 29 листопада 1830 у Варшаві, охопило землі Королівства Польського (Царства Польського) і поширилось на Правобережну Україну та Білорусь. П.п. вибухнуло на хвилі європ. революц. і нац. рухів, спрямованих проти домінування 3-х абсолютистських імперій на континенті – Росії, Австрії та Пруссії. Безпосередніми причинами повстання стали порушення дарованої рос. імп.Олександром I Конституції Королівства Польського (1815), придушення ліберальної польс. опозиції і патріотичних орг-цій, запровадження цензури й репресивно-поліційних порядків. Приводом до початку повстання стало поширення чутки про відправку польс. війська на придушення Лютневої революції 1830 у Франції. 29 листопада 1830 група змовників із числа патріотично налаштованої шляхти на чолі з Л.Набєляком і С.Гощинським у порозумінні з таємним військ. т-вом у школі підхорунжих, очолюваним П.Висоцьким, напала на палац намісника вел. кн. Костянтина Павловича Бельведер і казарми рос. військ. Унаслідок захоплення міськ. арсеналу та стихійного озброєння міських низів, переходу на бік змовників частини польс. військ повстання набуло масового характеру, а Варшава опинилася в руках повсталих. Вони не створили нового уряду, а передали владу Адм. раді Королівства. По-угодовському налаштовані члени ради (Ф.Любецький, кн. А.Чарторийський та ін.) прагнули досягти угоди з рос. імп. Миколою I на засадах збереження автономії Королівства Польського у складі Рос. імперії. 1 грудня 1830 демократ. кола поляків утворили Патріотичне т-во на чолі з Й.Лелевелем і М.Мохнацьким, яке виступило з вимогою до Адм. ради Королівства домагатися повної незалежності Польщі й проведення демократ. реформ. Під його тиском, а також за підтримки патріотично налаштованих мас Варшави Адм. рада Королівства на поч. грудня проголосила себе Тимчасовим урядом, а сейм 18 грудня 1830 затвердив диктатора – генерал-лейтенанта Ю.-Г.Хлопіцького. Консервативне кер-во повстанням на чолі з диктатором намагалося провадити переговори з рос. імп. Миколою I, але вони не дали результату. 18 січня 1831 Ю.-Г.Хлопіцький зрікся диктаторства, був створений Нац. уряд (Rząd Narodowy) на чолі з кн. А.Чарторийським. Уряд схвалив програму боротьби за відновлення Польс. д-ви в кордонах 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795). Патріотичне т-во 25 січня провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм проголосити детронізацію Миколи I з польс. престолу. В ці дні вперше з'явилося звернене до всіх гноблених Рос. імперією народів гасло "За нашу і вашу свободу!" Рос. уряд кинув на придушення повстання значні військ. сили. На поч. лютого 1831 рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала І.Дибича почали наступ на Варшаву. Однак у битвах під Сточеком (нині м. Сточек-Луковські Люблінського воєводства, Польща), Ваврем і, особливо, Грохувом (нині обидва у складі м. Варшава) повстанці зупинили наступ рос. армії. Навесні 1831 вибухнули повстання польс. населення в Литві, Білорусі й Правобереж. Україні. В укр. землях польс. повстанці, які були переважно шляхтичами-землевласниками, зустріли значну опозицію з боку селянства. Створені повстанські загони С.-Г.Ворцеля на Волині, К.Ружицького на Житомирщині, Б.Колишка на Поділлі й Київщині були в квітні–травні 1831 розгромлені царськими військами. 26 травня 1831 гол. польс. сили під командуванням бригадного генерала Я.-З.Скшинецького зазнали поразки у битві під Остроленкою (нині місто Мазовецького воєводства, Польща). Від травня 1831 повстання увійшло в смугу кризи: частина аристократії та шляхти почала залишати країну, сейм не затвердив навіть дуже поміркованої реформи переводу селян на грошовий чинш, чим зумовив відхід частини селянства від повстання. Зусилля Патріотичного т-ва з мобілізації населення наштовхнулися на сильну опозицію консервативних сил в уряді, сеймі та війську. Політ. боротьба влітку 1831 привела до заворушень варшавського населення, яке 15–16 серпня 1831 вчинило розправу з підозрюваними у зраді керівниками. Нац. уряд впав, влада перейшла до рук генерала піхоти Я.-С.Круковецького, який проголосив себе новим диктатором, розправився з організаторами заворушень у місті і заборонив Патріотичне т-во. Тим часом рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала І.Паскевича підійшли до Варшави й розпочали штурм міста. Незважаючи на запеклий опір повсталих, 8 вересня (27 серпня) 1831 Варшава змушена була капітулювати. Сейм, уряд і залишки польс. армії перетнули кордони Австрії та Пруссії, де були інтерновані. Царський уряд вдався до жорстоких репресій проти учасників повстання, скасував конституцію Королівства Польського і, одночасно, більшість ознак автономії польс. земель (сейм, армію, елементи державності), запровадив воєнний стан (який тривав чверть століття). Незважаючи на поразку, Листопадове повстання сприяло зростанню нац. самосвідомості поляків, утвердженню ідеї нац. державності, поширенню демократ. настроїв, що проявилися у прагненні до здійснення соціальних реформ. Європ. громад. думка із симпатією поставилася до боротьби поляків із рос. самодержавством, а польс. питання від того часу ототожнювалося зі справою боротьби проти реакції й абсолютизму за свободу і демократію в Європі. Західноєвропейські країни прийняли численну польс. еміграцію (т. зв. велику еміграцію). |
Література: - Powstanie Listopadowe 1830–1831: Dzieje wewnętrzne, militaria, Europa wobec powstania. Warszawa, 1980
- Польша на путях развития и утверждения капитализма (конец XVIII – 60-e годы ХIХ в.). М., 1984
- Łojek J. Szanse powstania listopadowego: Rozważania historyczne. Warszawa, 1986
- Lepkowski T. Powstanie Listopadowe. Warszawa, 1987
- Dzieje Polski, t. 1–3. Warszawa, 1993
- Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. М., 1993
- Wroński A. Powstanie listopadowe na Wołyniu, Podolu i Ukrainie. Warszawa, 1993
- Kieniewicz S. та ін. Trzy powstania narodowe: Kościuszkowskie, listopadowe, styczniowe. Warszawa, 1994
- Kieniewicz S. Historia Polski 1795–1918. Warszawa, 1997; Davies N. Boże igrzysko: Historia Polski, t. 1–2. Kraków, 1998
- История южных и западных славян: Курс лекций, т. 1–2. М., 1998
- Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до ХХ ст.): Курс лекцій. К., 2001
- Історія Центрально-Східної Європи: Посібник. Львів, 2001
- Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: З найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002
- Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від середньовіччя до сьогодення. К., 2006.
|