Бібліографічне посилання: Данилюк Ю.З.,
Дмитрук В.І.
ПОМОРЯНИ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pomoriany_smt (останній перегляд: 28.03.2024)
ПОМОРЯНИ
ПОМОРЯНИ – с-ще міськ. типу Золочівського р-ну Львівської області. Розташов. в долині річок Махнівка (прит. Золотої Липи) і Золота Липа (прит. Дністра). Населення бл. 1,4 тис. осіб (2010). Перша писемна згадка про П. належить до 1437. Із 1456 стають містом. 1504 П. надано магдебурзьке право. Із 1487 до 1506 на П. не раз нападали турки й татари, у результаті чого місто було зруйноване, однак згодом його відбудували та оточили мурами й валами. У 16 ст. на місці дерев'яної фортеці постав кам'яний замок. Під час Національної революції 1648–1676 у 1648 в місті та на його околицях відбулися бої між козац. й польс. військами. 1668 право на володіння П. перейшло до Яна Собеського (із 1674 – польс. король Ян III Собеський). Він же 1688 надав місту право варити горілку та пиво, було збудовано ґуральню. Замок став літньою королів. резиденцією. У 1-й пол. 18 ст. П. і замок зазнали занепаду. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) П. відійшли до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1879 право на володіння замком здобув граф Р.Потоцький. Мешканці П. займалися ремеслом і сільс. госп-вом. Організовувались ярмарки. У місті діяла двокласна школа. 1880 в місті було 14 шевців, 6 кравців, 10 кулінарів, 2 пекарі, 19 укр. і 4 польс. магазини. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) – у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919–39 належали Польщі. У серпні 1920 встановлено рад. владу, яка проіснувала 3 місяці. У вересні 1939 зайняті Червоною армією (див. Радянська армія). Від 1939 – у складі Львів. обл. УРСР. 1940–59 – райцентр. С-ще міськ. типу від 1940. Улітку 1941 захоплені Вермахтом, включені до складу Генеральної губернії. У липні 1944 П. звільнені військами Першого Українського фронту. З 1959 – у складі Золочівського р-ну Львів. обл. Пам'ятки історії та арх-ри: замок-палац (16–17 ст.), дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці і дзвіниця (1690), мурований костьол Пресвятої Трійці (1748) та дзвіниця (поч. 19 ст.), ратуша (19 ст.), церква Пресвятої Трійці (1890). |