ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОПЛАВКО ВІКТОР РОДІОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ПОПЛАВКО Віктор Родіонович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Poplavko_V (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОПЛАВКО ВІКТОР РОДІОНОВИЧ

ПОПЛАВКО Віктор Родіонович (24.01.1881–20.01.1938) – військ. і громад. діяч, дипломат. 1902 закінчив Чугуївське юнкерське уч-ще. Служив офіцером в 11-му гренадерському Фанагорійському полку (Москва), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив Офіцерську автомобільну школу, 1914–15 – офіцер 6-го авіац. парку, командир 26-го кулеметно-автомобільного взводу. Створив оригінальний бронеавтомобіль "Чародей". Із 20 грудня 1916 – командир Окремого панцерного автомобільного дивізіону особливого призначення, підполковник. Нагороджений орденом св. Георгія.

1917 – активний учасник українізації військ. частин. На Першому Українському військовому з'їзді 1917 обраний до Укр. ген. військ. к-ту (УГВК; див. Генеральний військовий комітет) та кооптований до Української Центральної Ради. В УГВК очолював мобілізаційний к-т, керував організацією укр. військ. шкіл. Із грудня 1917 – комісар Одеського військового округу. Військ. консультант укр. армії на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь), полковник Армії УНР. 1918 – уповноважений Зх. району нар. мін-ва продовольчих справ УНР, після гетьманського перевороту 1918 відмовився від посади. Із серпня 1918 – гол. інспектор Держ. хлібного бюро. Із грудня 1918 працював у нар. мін-ві продовольчих справ УНР. 1919 – представник Директорії Української Народної Республіки на переговорах з Антантою. Інтернований разом з Армією Української Народної Республіки до польс. таборів.

1921 переїхав до УСРР, згодом жив у Москві, працював зав. управи моск. контори "Союзпостачлегпрому".

Репресований. Похований у Москві.


Література:
  1. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1–2. К., 1996–97
  2. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998
  3. Кедровський В. В боротьбі за Державність. В кн.: За Державність, ч. 10. Торонто, 1964
  4. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921), т. 1. К., 2007.

Посилання:
  • АНТАНТА
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОМІТЕТ
  • ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ 1918
  • МОСКВА
  • ОДЕСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД 1917
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (УЦР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)