Бібліографічне посилання: Осташко Т.С.
ПОПЛАВКО Віктор Родіонович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Poplavko_V (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОПЛАВКО ВІКТОР РОДІОНОВИЧ
ПОПЛАВКО Віктор Родіонович (24.01.1881–20.01.1938) – військ. і громад. діяч, дипломат. 1902 закінчив Чугуївське юнкерське уч-ще. Служив офіцером в 11-му гренадерському Фанагорійському полку (Москва), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив Офіцерську автомобільну школу, 1914–15 – офіцер 6-го авіац. парку, командир 26-го кулеметно-автомобільного взводу. Створив оригінальний бронеавтомобіль "Чародей". Із 20 грудня 1916 – командир Окремого панцерного автомобільного дивізіону особливого призначення, підполковник. Нагороджений орденом св. Георгія. 1917 – активний учасник українізації військ. частин. На Першому Українському військовому з'їзді 1917 обраний до Укр. ген. військ. к-ту (УГВК; див. Генеральний військовий комітет) та кооптований до Української Центральної Ради. В УГВК очолював мобілізаційний к-т, керував організацією укр. військ. шкіл. Із грудня 1917 – комісар Одеського військового округу. Військ. консультант укр. армії на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь), полковник Армії УНР. 1918 – уповноважений Зх. району нар. мін-ва продовольчих справ УНР, після гетьманського перевороту 1918 відмовився від посади. Із серпня 1918 – гол. інспектор Держ. хлібного бюро. Із грудня 1918 працював у нар. мін-ві продовольчих справ УНР. 1919 – представник Директорії Української Народної Республіки на переговорах з Антантою. Інтернований разом з Армією Української Народної Республіки до польс. таборів. 1921 переїхав до УСРР, згодом жив у Москві, працював зав. управи моск. контори "Союзпостачлегпрому". Репресований. Похований у Москві. |