Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А.
ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pospolite_rushennia (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ ("pospolite ruszenie") – заг. шляхетське ополчення, тобто земська оборона, яке формувалося за територіальним принципом у Королівстві Польському і Великому князівстві Литовському. Традиційно походило із середньовічного рицарства, уперше було унормоване статутами і привілеями польс. короля Казимира III Великого, у подальшому порядок його скликання дещо змінювався. Спочатку підставою для скликання П.р. були рішення шляхетських сеймиків, а з кінця 15 ст. – сеймів, які могли встановлювати певні норми у формуванні цього війська. Так, 1502 новогрудський сейм ВКЛ вперше визначив, що кожен шляхтич має вивести із собою у похід одного вояка від "служби" (2–5-ти сел. димів). З утворенням Речі Посполитої 1569 П.р. мало скликатися на підставі ухвали вального сейму, ця норма внесена в Статути Великого князівства Литовського. На підставі ухвал вальних сеймів король розсилав спец. універсали ("віці") по землях і воєводствах про виступ у похід, зазвичай функції воєначальників виконували гетьмани коронний та литовський. Формально до П.р. міг бути закликаний кожен власник землі на праві умовного держання, але часом до нього залучали й міщан-землевласників. Оскільки магнати мали свої війська, то П.р. формувалося лише із середньої та дрібної шляхти, котра йшла в похід із великою кількістю слуг (див. Пахолок). Чисельність П.р. коливалася, Королівство Польське та ВКЛ могли виставити по кількадесят тисяч ополченців, не рахуючи слуг та ін. (т. зв. "лужна челядь"). Найчастіше скликали П.р. з кількох воєводств, і дуже рідко – у масштабах усієї д-ви, бо воно розглядалося як останній резерв і могло використовуватися тільки в межах держ. кордонів. За ухиляння від участі в П.р. конфісковувалися шляхетські маєтності. У разі закордонного походу рицарству з П.р. належали спец. відшкодування за втрати, д-ва мала викупати їх із полону. У 14 – серед. 15 ст. П.р. було ефективною мілітарною силою, але з часом стали виявлятися ознаки його кризи, зумовленої втратою шляхтою характеру рицарства – вона дедалі більше займалася госп-вом, – а також змінами у військ. тактиці, де все більшу й більшу роль відігравала піхота, поширенням вогнепальної зброї. Боєздатність П.р. постійно падала, після Берестецької битви 1651 воно навіть відмовило польс. королю Яну II Казимиру Ваза в переслідуванні укр. армії, що відступала. Останній раз П.р. було скликане в загальнодерж. масштабах 1655–57 і 1672, а в подальшому воно існувало переважно на папері. |