ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОТОЦЬКИЙ АНДЖЕЙ

  Бібліографічне посилання: Аркуша О.Г. ПОТОЦЬКИЙ Анджей [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pototskyj_A (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОТОЦЬКИЙ АНДЖЕЙ

ПОТОЦЬКИЙ Анджей (Potocki Andrzej; 10.06.1861–12.04.1908) – польс. політик, маршалок Галицького крайового сейму, галицький намісник, граф. Д-р права (1884). Н. в родинній резиденції в м-ку Кшешовіце (нині місто Малопольс. воєводства, Польща). Був молодшим сином польс. політика, одного з лідерів краківських консерваторів Адама Потоцького і Катажини із Браніцьких. Родина П. герба "Срібна Пилява" належала до вищих щаблів європ. аристократії. Кшешовіцька лінія П. була серед найбільших у Галичині власників землі та підпр-в; у Галичині їм належали Кшешовіце, Кам'янка-Струмилівська (нині м. Кам'янка-Бузька) та ін. маєтки заг. площею 19 тис. га, у Царстві Польському – маєтки заг. площею 41 тис. га, у Наддніпрянській Україні – маєтки площею 27 тис. га і 2 цукроварні в Київській губернії, земельна власність в Угорщині і Моравії. Після смерті батька в 1872 вихованням дітей опікувалася Катажина Потоцька, що вела його в дусі польс. патріотичних і християн. цінностей.

Визначальний вплив на формування політ. поглядів П. мала ідеологія краківського консерватизму, що сповідувала ідею "органічної праці", пов'язувала польс. нац. інтереси з інтересами Австро-Угор. д-ви, в укр. питанні не виключала можливостей польсько-укр. союзу як противаги впливам Росії. Освіту спершу здобував удома. Серед його домашніх учителів був письменник О.Шедлер, що раніше навчав братів К.Бадені і С.Бадені. 1877–79 навч. в краківській г-зії св. Анни, яку закінчив із відзнакою. Вищу освіту розпочав в ун-ті в Граці (нині місто в Австрії), де вивчав рим. право, географію, філософію, психологію, історію. У квітні 1880 перервав навчання на однорічну військ. службу, яку проходив у Празі (нині столиця Чехії) як улан. Продовжив навчання в Ягеллонському ун-ті в Кракові, де 21 лютого 1884 здобув ступінь д-ра права.

Громад. діяльність розпочав на дипломатичній службі, працював у дипломатичних представництвах Австро-Угорщини в Іспанії, Франції, Великій Британії. 1889 одружився із Кристиною Тишкевич, донькою польс. аристократа в Литві; у подружжя було 9 дітей. 1890, після смерті брата Артура, змінив первісні плани зосередитися на управлінні маєтностями й повернувся в Галичину, щоб розпочати тут політ. кар'єру, важливим чинником якої були зв'язки його родини з імператорським двором.

Діяльність у Галичині розпочав як член Хшанівської повітової і Краківської міської рад. 1893 балотувався в президенти м. Кракова, однак вибори програв. Із 1895 – депутат Галицького крайового сейму і Держ. ради у Відні, 1899 іменований австрійс. імп. Францом-Йосифом I Габсбургом пожиттєвим членом палати панів. У Галицькому крайовому сеймі кілька років представляв крайовий бюджет. У жовтні 1901 був призначений маршалком Галицького крайового сейму і переїхав на постійне місце проживання із Кракова до Львова. Як маршалок мав змогу вести самостійну політ. діяльність, відстоював інтереси Галичини перед Віднем; тоді ж ознайомився з укр. рухом, який переживав період утвердження нац. свідомості серед широких верств, самоорганізації та радикалізації вимог, посилення суперечностей із поляками.

8 червня 1903 номінований намісником Галичини. Номінації передувало невдоволення австрійс. уряду політикою попереднього намісника Л.Пінінського, яка загострила польсько-укр. взаємини. П. отримав від Відня доволі значні повноваження, вважався жорстким, раціональним і дуже працьовитим керівником. В укр. питанні зазнавав тиску польс. східногалицьких консерваторів і націонал-демократів, які виступали проти будь-яких поступок українцям; на формуванні його поглядів в укр. питанні також позначилися родинні впливи, що поетизували ідею українсько-польс. згоди в Правобереж. Україні, однак не визнавали нац. характеру укр. питання, а також – досвід спілкування із франц. політиками, які не розглядали укр. проблему в контексті європ. політики. У зв'язку із цим політика П. в укр. питанні дещо відходила від світоглядних засад краківського консерватизму.

У період перебування П. на посаді намісника в Галичині надалі зміцнювалася Польська національна демократія. Адміністрація провінції обмежувала свободи пересування укр. емігрантів, намагалася встановити жорсткий контроль над діяльністю укр. т-в "Січ", успішно запобігала спробам укр. політиків організувати в Східній Галичині с.-г. страйки. Чималим був особистий вклад П. в проведення виборчої реформи 1907 в Галичині із забезпеченням польс. депутатам значної чисельної переваги над українськими. Після польсько-австрійс. порозуміння щодо виборчої реформи австрійс. імп. Франц-Йосиф I Габсбург нагородив П. орденом Золотого Руна.

З особливою гостротою укр. питання постало перед П. після того, як укр. парламентське представництво розпочало влітку 1907 прямі переговори у Відні з австрійс. урядом про шляхи розв'язання укр. проблеми, що було сприйняте польс. політиками як порушення їхніх прав у галицькій автономії та пряма загроза польс. нац. інтересам. Аби запобігти українсько-австрійс. контактам, скомпрометувати укр. політиків у очах австрійс. уряду, П. під час виборчої кампанії до Галицького крайового сейму на поч. 1908 дав вказівку підтримати у деяких виборчих округах прихильників русофільського напряму, що штучно поділило майбутнє укр. сеймове представництво навпіл. Особливе обурення укр. політиків викликало обрання депутатом лідера галицьких москвофілів В.Дудикевича.

Атмосферу в провінції загострювали почастілі випадки зіткнень під час політ. акцій в укр. селах із жандармами, наслідком яких ставали людські жертви. Укр. преса покладала особисто на П. відповідальність за всі невдачі укр. руху, звинувачувала його в узурпації влади в Галичині, відстоюванні польс. нац. інтересів усупереч інтересам Австро-Угор. д-ви. Підтримка русофілів викликала категоричне несприйняття більшості укр. політ. сил, була засуджена краківськими консерваторами і не схвалена австрійс. правлячими колами. Під тиском цих чинників П. обговорював з Є.Олесницьким можливість та умови українсько-польс. порозуміння в Галичині на зразок "нової ери" 1890, однак обнародувати ці домовленості перешкодив замах М.Січинського, який 12 квітня 1908 на аудієнції в садибі Галицького намісництва у Львові застрелив П., мотивувавши свої дії нехтуванням нац. правами українців у Галичині та жертвами політ. протистоянь, зокрема смертю М.Каганця.

Похорон П. у Львові, а згодом – у Кшешовіцах перетворився на маніфестацію польс. нац. єдності, однак властям вдалося не допустити масових заворушень і перевести польсько-укр. стосунки в русло політ. консультацій.

Особиста кореспонденція П. частково збереглася у складі родинного архіву Потоцьких із Кшешовіц, що міститься в 1-му відділі (на Вавелі) Держ. архіву в Кракові, офіц. документи часів його перебування на посаді галицького намісника – у фонді 146 (Галицьке намісництво) Центр. держ. істор. архіву України в м. Львів.


Література:
  1. Tarnowski S. Andrzej Potocki: Wspomnienie pośmiertne. Kraków, 1908
  2. Mowy sejmowe ś. p. Andrzeja hr. Potockiego. Kraków, 1916
  3. Демкович-Добрянський М. Потоцький і Бобжинський: Цісарські намісники Галичини: 1903–1913. Рим, 1987
  4. Partacz Cz. Od Badeniego do Potockiego: Stosnki Polsko-Ukraińskie w Galicji w latach 1888–1908.Toruń, 1996
  5. Korusiewicz A. Cesarski i Królewski Namiestnik: Życie i działalność polityczna Andrzeja hrabiego Potockiego. Kraków, 2008
  6. Аркуша О. Анджей Потоцький: Біографія політика на тлі українсько-польських відносин, частина перша: Формування політичної кар'єри. В кн.: Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 44. Львів, 2009.

Посилання:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БАДЕНІ КАЗИМИР
  • БАДЕНІ СТАНІСЛАВ
  • ДУДИКЕВИЧ ВОЛОДИМИР
  • ФРАНЦ-ЙОСИФ I ГАБСБУРГ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ
  • КАМ'ЯНКА-БУЗЬКА
  • КОНСЕРВАТИЗМ: ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА І РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА
  • КРАКІВ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЛЬВІВ
  • МАРШАЛОК
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • НОВА ЕРА
  • ПОЛЬСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ
  • СІЧ - ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛИЧИНИ
  • СІЧИНСЬКИЙ МИРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛЬВІВ
  • ПАУЛІ ІГНАЦІЙ
  • ПОЛЬЩА, РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)