ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРИЛУКИ

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В., Вортман Д.Я. ПРИЛУКИ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Pryluky_mst (останній перегляд: 28.03.2024)
ПРИЛУКИ

ПРИЛУКИ – місто обласного підпорядкування Чернігівської області, райцентр. Розташов. на березі р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра). Населення 59,2 тис. осіб (2010).

Попередником сучасного міста був давньорус. "город" Прилук, який вперше згадується в "Повчанні" Володимира Мономаха в описі подій 1085. Його рештками є зруйноване городище на території парку і ринку. Прилук належав Переяславському князівству. 1092 і 1139 його палили половці. Прилук припинив існування після монголо-татарської навали. Припущення про відбудову Прилук в 15 ст. ґрунтується лише на згадці в грамоті кн. Семена Олельковича 1459; проте із грамоти не зрозуміло: йдеться про населений пункт чи урочище.

П. були відновлені кн. Олександром Вишневецьким (див. Вишневецькі) 1592. 1603 місто було спалено рос. військами під час прикордонного конфлікту (територія була спірною між Річчю Посполитою і Рос. д-вою). 1617 згадуються Старі Прилуки і Нові Прилуки (імовірно, замок із містом та передмістя). 1628 в місті було 40 димів. У 17–18 ст. П. перетворилися на значний торгово-ремісничий центр із населенням бл. 7,5 тис. осіб (1781). Із 1633 діяли цехи. Тричі на рік відбувалися ярмарки. Вже в 17 ст. сформувалися осн. частини поселення: замок і власне місто (вони мали потужні дерево-земляні фортифікації, які занепали після 1781) та неукріплені передмістя, які протягом 18 ст. утворили видовжену паралельно Удаю смугу. 1648–1781 П. були центром Прилуцького полку і сотні, ратушним містом (див. Ратуша). Під час Північної війни 1700–1721 в листопаді–грудні 1708 місто було окуповане швед. військами. Із 1782 – повітове місто Чернігівського намісництва, із 1797 – Малоросійської губернії, із 1802 – Полтавської губернії. 1802 було затверджено проект перепланування міста, який почав реалізовуватися після пожежі 1831. У серед. 19 ст. з'явилася пром-сть, розвиткові якої сприяло прокладення 1893 залізниці. На поч. 20 ст. в місті було 20 пром. підпр-в, серед яких вирізнялися 3 тютюнові ф-ки (від найстарішої з них, заснованої 1889, веде родовід найвідоміше підпр-во сучасних П. – тютюнова компанія "ВАТ-Прилуки"). Наприкінці 19 ст. в П. було кілька навч. закладів, у т. ч. г-зія, 7 церков, 2 синагоги; розпочато спорудження театру. Про динамічний розвиток міста свідчить зростання чисельності його населення (1846 – 8,5 тис., 1897 – 18,3 тис., 1925 – 24,9 тис. осіб).

Після повалення самодержавства влада в П. не раз змінювалася. 1 грудня 1919 було остаточно встановлено рад. владу. 1923–30 місто – центр Прилуцької округи. Із 1932 – у складі Черніг. обл. Гітлерівська окупація тривала з 18 вересня 1941 по 19 вересня 1943. У місті діяли 2 молодіжні підпільні групи.

У П. народилися Я.А.Маркович, педагог, ректор Моск. ун-ту А.А.Антонський-Прокопович, П.Білецький-Носенко, письменниця Л.Забашта, актор М.Яковченко, дослідник арх-ри В.Самойлович. Для міста багато зробили представники Горленків і Ґалаґанів, І.М.Скоропадський (див. Скоропадські).

Архіт. пам'ятки: будинок полкової канцелярії (потім – полкової скарбниці; поч. 18 ст.), Спасо-Преображенський собор (1720), Свято-Миколаївська церква (1720), собор Різдва Богородиці (1806), Стрітенський собор (1889). Серед пам'ятників – монумент на честь 900-річчя Прилук (1992). Археол. пам'ятки: поселення та курган епохи бронзи, поселення черняхівської культури, культ. шар давньорус. і ранньомодерного часу (11–13, 17–18 ст.). Діє краєзнавчий музей.


Література:
  1. ІМіС УРСР: Чернігівська область. – К., 1972
  2. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К., 1990
  3. Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник. Ніжин, 2007
  4. Новик Т. Охоронні археологічні дослідження літописного міста Прилук (за матеріалами 1990 року). В кн.: Наукові записки з української історії, вип. 20. Переяслав-Хмельницький, 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПАВЛО ПАВЛОВИЧ
  • ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ДИМ
  • ҐАЛАҐАНИ
  • ГОРЛЕНКИ
  • ГОРОДИЩЕ, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • МАЛОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МАРКОВИЧ ЯКІВ АНДРІЙОВИЧ
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
  • ПРИЛУЦЬКА ОКРУГА
  • ПРИЛУЦЬКИЙ ПОЛК
  • РАТУША
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКІ
  • ЦЕХИ
  • ВИШНЕВЕЦЬКІ
  • ЯРМАРОК

  • Пов'язані терміни:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УНР ПРОЕКТ
  • БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПАВЛО ПАВЛОВИЧ
  • БОДЯНСЬКИЙ ПАВЛО ІЛЛІЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ҐАЛАҐАН ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ГОРЛЕНКО ДМИТРО ЛАЗАРЕВИЧ
  • ІЧНЯ
  • КОШОВИЙ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЯСОТА (ЛАСОТА) ФОН СТЕБЛАУ
  • МАРКОВИЧ ЯКІВ АНДРІЙОВИЧ
  • МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА
  • МИРНИЙ ПАНАС
  • МИЩЕНКО ФЕДІР ГЕРАСИМОВИЧ
  • НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • ПРАВА, ПО КОТОРЫМ СУДИТСЯ МАЛОРОССИЙСКИЙ НАРОД
  • ПРИЛУЦЬКА ОКРУГА
  • ПРИЛУЦЬКИЙ ПОЛК
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РЕВУЦЬКИЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ
  • РУДИЧІВ ІВАН ОПАНАСОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКІ
  • СУДОПЛАТОВ ПАВЛО АНАТОЛІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКИЙ КУР’ЄР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)