ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ВІТГЕНШТЕЙН Петро Християнович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vithenshtejn_P (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ

ВІТГЕНШТЕЙН (Сайн-Вітгенштейн-Берлебург) Петро Християнович (Людвиг Адольф Петер) (1768, за ін. даними, 1767 або 1769 – 11.06(30.05).1843) – військовий, граф, чл. Держ. ради (1818), князь (1834), найясніший князь (1836). Н. в м. Ніжин або, за його словами, в м. Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький). Син ген. рос. служби Х.Вітгенштейна. Виховувався у родича своєї мачухи Ганни (уродженої княжни Долгорукової, вдови графа А.Бестужева) М.Салтикова (ген.-фельдмаршала з 1796), наставника вел. кн. Олександра Павловича (майбутнього імп. Олександра I).

1781 записаний сержантом лейб-гвардії Семеновського полку, 1789 – вахмістр лейб-гвардії Кінного полку, наступного року – гвард. офіцер. Iз 1793 – у легкокінному Укр. полку. 1794 брав участь у придушенні повстання Т.Косцюшка, 1796 був у "перському поході". Ген.-майор і шеф Маріупольського гусарського полку з 1799, командир Єлизаветградського гусарського полку від зими 1801/02.

Учасник воєн Російської імперії поч. 19 ст., зокрема, російсько-турецької війни 1806–1812 та Війни 1812. Від 1807 – шеф лейб-гвардії Гусарського полку, ген.-лейтенант. 1812 – генерал від кавалерії, командир 1-го корпусу. Був поранений. 25(13) квіт. 1813 заступив хворого М.Кутузова на посаді головнокоманд. 31(19) трав., за власною ініціативою, замінений М.Барклаєм-де-Толлі. Того ж року, після приєднання Австр. імперії до антинаполеонівської коаліції, – нач. загону (корпусу) в союзницькій армії, керованій фельдмаршалом кн. К.Шварценбергом, знову зазнав поранення.

1816 лікувався за кордоном. 1818 очолив 2-гу армію зі штаб-квартирою в Україні. 1826 став ген.-фельдмаршалом. Під час російсько-турецької війни 1828–1829 в. о. головнокоманд. на європ. театрі бойових дій. Після відставки (лют. 1829) мешкав у придністровській садибі в м-ку Кам'янка Ольгопільського пов. Подільської губ. (нині смт Каменка, Молдова).

Кавалер багатьох орденів, у т. ч. св. Георгія 4-го (1794), 3-го (1805) і 2-го (1812) ступенів, св. Анни 1-го ст. (1805), Олександра Невського з діамантами (1812–13) та Андрія Первозванного (1813). Нагороджений двома золотими шаблями "За хоробрість" (1807, 1813).

П. у м. Львів.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Бантыш-Каменский Д.Н. Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов, ч. 4. СПб., 1841
  2. Военная галерея 1812 года. СПб., 1912
  3. Глинка в.М., Помарнацкий А.В. Военная галерея Зимнего дворца. Л., 1974.

Посилання:
  • БАРКЛАЙ ДЕ ТОЛЛІ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • НІЖИН
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • ВІЙНА 1812 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • БАРЯТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • ДОЛГОРУКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГОРЛЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КРЮКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МУРАВЙОВ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • НІЖИН
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІТГЕНШТЕЙН ЛЕВ ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)