Бібліографічне посилання: Щусь О.Й.
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОРПУС [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Drugy_ukr_korpus (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОРПУС
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОРПУС – укр. військ. з'єднання 1917, яке було сформоване в результаті процесу українізації 6-го корпусу 11-ї армії Південно-Західного фронту. В особовому складі корпусу переважали вояки-українці, а зорганізовані в його частинах укр. військ. ради сприяли консолідації нац. сил. У верес. 1917 корпус було поділено на дві частини: рос. і укр. підрозділи. З виділених укр. частин сформовано 2-й Січовий Запоріз. корпус у складі 2-х д-зій (12 полків). Командиром 2-го Січового Запоріз. корпусу призначено ген.- лейтенанта Г.Мандрику, нач. булави (штабу) – підполк. Б.Суліківського, командирами д-зій – ген. О.Осецького та Б.Поджіо. Для доформування корпус планувалося перевести у р-н м. Летичів, але ускладнення на фронті зірвали цей план. Корпус залишився на старих позиціях. З проголошенням Української Народної Республіки корпус мав стати на захист пн.-сх. кордонів України, але процеси деморалізації, які на той час охопили армію, призвели до того, що за винятком деяких частин корпус перестав існувати. |