ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄГОРОВ ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ

  Бібліографічне посилання: Щусь О.Й. ЄГОРОВ Олександр Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Egorov_O (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄГОРОВ ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ

ЄГОРОВ Олександр Ілліч (25(13). 10.1883–23.02.1939) – військ. діяч. Маршал Рад. Союзу (1935). Н. в м. Бузулук (нині місто в Оренбурзькій обл., РФ). Закінчив юнкерське піх. уч-ще (1905). Під час Першої світової війни командир роти та батальйону 132-го піх. Бендерського полку в чині підполковника, з листоп. 1917 – полковник. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 перейшов на бік більшовиків, з 1918 – чл. РКП(б)–ВКП(б). Від січ. 1918 – у військ. від. Всерос. ЦВК, брав участь у розробці декрету про створення Червоної армії (див. Радянська армія), комісар Всерос. гол. штабу, голова Вищої атестаційної комісії з відбору колиш. офіцерів у Червону армію. Команд. 9-ї армії (верес.–листоп. 1918), 10-ї армії (груд. 1918 – трав. 1919) при обороні Царицина (нині м. Волгоград, РФ). Командував 14-ю армією (лип.–жовт. 1919), що діяла на пд. України проти денікінців (див. А.Денікін) і військ Армії Української Народної Республіки. Од жовт. 1919 – команд. Південним фронтом, у січ.–груд. 1920 – команд. Південно-Західним фронтом. Команд. військами Київського військового округу (1920–21 і 1924–25), нач. штабу РСЧА (1931–37), з 1937 – 1-й заст. наркома оборони СРСР. Нагороджений 4-ма орденами Червоного Прапора, Почесною революц. зброєю. Чл. Всерос. ЦВК. Команд. Закавказ. військ. округом, звільнений з РСЧА 25 лют. 1938, заарештований у квіт. того ж року. Смертний вирок винесено 22 лют. 1939, наступного дня страчений. Реабілітований 14 берез. 1956.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Львов–Варшава. 1920 год. Взаимодействие фронтов. М.–Л., 1929
  2. Разгром Деникина. 1919. М., 1931.
Література:
  1. Українська РСР в період громадянської війни, т. 3. К., 1970
  2. Киевский Краснознаменный. М., 1974
  3. Гражданская война в СССР, т. 2. М., 1986
  4. Сувениров О.Ф. Трагедия РККА. 1937–1938. М., 1998.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ 1918–1920
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • ПРОГОЛОШЕННЯ ЗЛУКИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. ЗАВЕРШЕННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
  • ГРУПА ВІЙСЬК ПО БОРОТЬБІ З КОНТРРЕВОЛЮЦІЄЮ НА ПІВДНІ РОСІЇ
  • ЛЬВІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1920
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ 1918–1920
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ (УВО, УКРВО)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)