Бібліографічне посилання: Бурдо Н.Б.
ГУМЕЛЬНИЦЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Gumelnycya (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ГУМЕЛЬНИЦЯ
|
ГУМЕЛЬНИЦЯ (Коджадермен-Караново VI – Гумельниця) – енеолітична (див. Мідний вік) археол. к-ра поч. 2-ї пол. 5 тис. до н. е. Балкано-Дунайського регіону. Назву отримала від назви села в Румунії, біля якого 1924 було розкопано поселення. В Україні презентована невеликим анклавом пам'яток на зразок Болград-Алдень у Нижньому Подунав'ї; відомо 19 поселень, із них досліджувалися Болград, Озерне (село в Ізмаїльському р-ні) та Нагірне II (с. Нагірне в Ренійському р-ні; обидва Одес. обл.). Поселення пл. від 1 до 10 га займали переважно високі береги озер, були забудовані глинобитними будинками з заглибленою долівкою, на їхній тер. розкопано багато госп. ям. Знаряддя праці – з добрудзького або дністровського каменю та кременю. Ліпний посуд високоякісний, типовими є тарні горщики з грубого тіста та різноманітні тонкостінні лисковані орнаментовані посудини. Характерні орнаментовані жін. теракоти, різноманітні теракотові культові речі. Виявлено свідчення контактів з племенами трипільської культури етапу А, В-1. Поселення Болград-Алдені – унікальний приклад пристосування землеробсько-скотарського господарства до степової зони Нижнього Подунав'я. |