ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ

  Бібліографічне посилання: Кресін О.В. КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kafynsky_Eyjalet (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ

КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ – провінція Османської імперії в Пн. Причорномор'ї та Приазов'ї, існувала від 1568 до 1774; охоплювала пд. узбережжя п-ова Крим та Керченський і Таманський п-ови (останній – нині у складі Краснодарського краю, РФ). Ця тер. належала генуезьким та венеціанським колоніям, князівству Феодоро; до Осман. імперії приєднана 1475–82. К.е. був утворений в результаті поділу Румелійського ейялету (з центром у м. Софія, до якого входили європ. землі Осман. імперії на зх. від Дунаю). Адм. центром К.е. було м. Кафа (нині м. Феодосія).

К.е. поділявся на адм. одиниці – санджаки – та на судові округи – кадилики. В серед. 17 ст. в складі К.е. було 7 санджаків: частина з них охоплювала лише міста-фортеці, ін. частина – також сільс. території, на які поширювалася військово-ленна тимарна система (тимар – помістя з доходом 3–10 тис. акче, що надавалося турец. воїнам-спахіям для несення ними військ. служби) й які були поділені на субашилики; землі санджаків на Таманському п-ові були заселені переважно північнокавказ. народами і поділялися на нахіє (райї). У серед. 17 ст. К.е. було поділено на 4 кадилики; у 1770-х рр. – на 9. Головою К.е. був кафинський бейлербей; йому також підпорядковувалися турец. гарнізони, що базувалися в містах Кримського ханату, зокрема в Перекопі та Ґьозлеве (нині м. Євпаторія).

К.е. був практично суцільним укріпленим районом для охорони портів, Керченської протоки та для контролю за Крим. ханатом. Тут зводилися численні фортеці; найважливішими з них були – Кафа, Судак, Керч, Єнікале, Балаклава, Мангуп, Інкерман, Темрюк (нині місто Краснодарського краю, РФ). До К.е. був приписаний військ. флот під командуванням кафинського капудан-баші. 1510–12 бейлербеєм Кафи був майбутній султан Сулейман І Законодавець.

Місцеве нас. ейялету займалося землеробством, ремісництвом, рибальством, торгівлею, кораблебудуванням. Кафа була одним з найбільших ринків рабів у Пн. Причорномор'ї.

Тут діяли правосл. (див. Православ'я), катол. (див. Католицизм) та іудейські (див. Іудаїзм) громади. Зокрема, в Кафі наприкінці 18 ст. були 11 правосл., 24 вірм. апостольські та 1 катол. церкви, 2 синагоги (див. Кримчаки, Караїми). В Кафі знаходилася правосл. митрополія (з 1678 – об'єднана Готсько-Кафська) та єпископат Вірменської апостольської церкви.

Наприкінці 16 ст. на Таманському п-ові були примусово поселені північнокавказ. народи; 1708, після поразки повстання К.Булавіна, там розселилася ч. донських козаків – некрасовці.

У 16–17 ст. К.е. не раз зазнавав нападів запороз. та донських козаків; запорожці здобували Кафу 1616, 1628 і 1675. 1771 тер. К.е. оволоділи рос. війська. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 пд. узбережжя Крим. п-ова відійшло до Крим. ханату, а санджаки з центрами в Керчі та Єнікале відійшли до Російської імперії. К.е. було перетворено на Кафинське каймаканство.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Негри А.Ф. Фирман, данный турецким султаном Мустафою, по прошению Константинопольского патриарха Серафима, митрополиту Гедеону на Крымскую епархию 1757 г. "Записки Одесского общества истории и древностей", 1850, т. 2
  2. Памятники дипломатических сношений Московского государства с Крымскою и Нагайскою ордами и с Турцией: "Сборник императорского русского исторического общества", 1884, т. 41
  3. Kortepeter С.M. Ottoman imperial policy and the economy of the Black Sea region in 17 century. "Journal of the American oriental society", 1966, v. 86, N 3
  4. Весела З. Турецкий трактат об османских крепостях Северного Причерноморья в начале 18 в. В кн.: Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы, т. 2. М., 1969
  5. Fisher A.W. Ottoman sources for a study of Kefe vilayet: the "maliyeden müdevver" fond in the Başbakanlik Arşivi in Istanbul. В кн.: Cahiers du monde russe et sovetique, t. 19. 1978
  6. Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XV–XVI вв. М., 1984
  7. Veinstein G. From the Italians to the Ottomans: the case of the Northern Black sea coast in the 17-th century. "Mediterranean historical review", 1986, v. 1, N 2
  8. Кресін О.В. Османська імперія: політика, право, роль в історії України. "Правова держава. Щорічник наук. праць", 2002, вип. 13.

Посилання:
  • АКЧЕ
  • БАЛАКЛАВА
  • БЕЙЛЕРБЕЙ
  • БУЛАВІН К.
  • ЄНІКАЛЕ
  • ЄВПАТОРІЯ
  • ФЕОДОРО, КНЯЗІВСТВО
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • ІНКЕРМАН
  • ІУДАЇЗМ В УКРАЇНІ
  • КАДИЛИК
  • КАФА
  • КАРАЇМИ
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • КЕРЧ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • МАНГУП (МАНГУП-КАЛЕ), АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА І ДАВНЄ МІСТО
  • НЕКРАСІВЦІ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕКОП
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНДЖАК
  • СУБАШИЛИК, ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМ. ОДИНИЦЯ
  • СУДАК - СМТ АРК
  • СУЛЕЙМАН I КАНУНІ
  • СИНАГОГА
  • ВІРМЕНСЬКА АПОСТОЛЬСЬКА ЦЕРКВА

  • Пов'язані терміни:
  • ЕЙЯЛЕТ
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • ЩЕБЕТОВКА, СМТ АРК
  • СІМЕЇЗ - С-ЩЕ МІСЬК. ТИПУ АРК
  • СУДАК - СМТ АРК
  • ТМУТОРОКАНЬ
  • ЯЛТА, МІСТО АРК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)