Бібліографічне посилання: Кресін О.В.
КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kafynsky_Eyjalet (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ – провінція Османської імперії в Пн. Причорномор'ї та Приазов'ї, існувала від 1568 до 1774; охоплювала пд. узбережжя п-ова Крим та Керченський і Таманський п-ови (останній – нині у складі Краснодарського краю, РФ). Ця тер. належала генуезьким та венеціанським колоніям, князівству Феодоро; до Осман. імперії приєднана 1475–82. К.е. був утворений в результаті поділу Румелійського ейялету (з центром у м. Софія, до якого входили європ. землі Осман. імперії на зх. від Дунаю). Адм. центром К.е. було м. Кафа (нині м. Феодосія). К.е. поділявся на адм. одиниці – санджаки – та на судові округи – кадилики. В серед. 17 ст. в складі К.е. було 7 санджаків: частина з них охоплювала лише міста-фортеці, ін. частина – також сільс. території, на які поширювалася військово-ленна тимарна система (тимар – помістя з доходом 3–10 тис. акче, що надавалося турец. воїнам-спахіям для несення ними військ. служби) й які були поділені на субашилики; землі санджаків на Таманському п-ові були заселені переважно північнокавказ. народами і поділялися на нахіє (райї). У серед. 17 ст. К.е. було поділено на 4 кадилики; у 1770-х рр. – на 9. Головою К.е. був кафинський бейлербей; йому також підпорядковувалися турец. гарнізони, що базувалися в містах Кримського ханату, зокрема в Перекопі та Ґьозлеве (нині м. Євпаторія). К.е. був практично суцільним укріпленим районом для охорони портів, Керченської протоки та для контролю за Крим. ханатом. Тут зводилися численні фортеці; найважливішими з них були – Кафа, Судак, Керч, Єнікале, Балаклава, Мангуп, Інкерман, Темрюк (нині місто Краснодарського краю, РФ). До К.е. був приписаний військ. флот під командуванням кафинського капудан-баші. 1510–12 бейлербеєм Кафи був майбутній султан Сулейман І Законодавець. Місцеве нас. ейялету займалося землеробством, ремісництвом, рибальством, торгівлею, кораблебудуванням. Кафа була одним з найбільших ринків рабів у Пн. Причорномор'ї. Тут діяли правосл. (див. Православ'я), катол. (див. Католицизм) та іудейські (див. Іудаїзм) громади. Зокрема, в Кафі наприкінці 18 ст. були 11 правосл., 24 вірм. апостольські та 1 катол. церкви, 2 синагоги (див. Кримчаки, Караїми). В Кафі знаходилася правосл. митрополія (з 1678 – об'єднана Готсько-Кафська) та єпископат Вірменської апостольської церкви. Наприкінці 16 ст. на Таманському п-ові були примусово поселені північнокавказ. народи; 1708, після поразки повстання К.Булавіна, там розселилася ч. донських козаків – некрасовці. У 16–17 ст. К.е. не раз зазнавав нападів запороз. та донських козаків; запорожці здобували Кафу 1616, 1628 і 1675. 1771 тер. К.е. оволоділи рос. війська. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 пд. узбережжя Крим. п-ова відійшло до Крим. ханату, а санджаки з центрами в Керчі та Єнікале відійшли до Російської імперії. К.е. було перетворено на Кафинське каймаканство. |
дата публікації: 2007 р.
Література: - Негри А.Ф. Фирман, данный турецким султаном Мустафою, по прошению Константинопольского патриарха Серафима, митрополиту Гедеону на Крымскую епархию 1757 г. "Записки Одесского общества истории и древностей", 1850, т. 2
- Памятники дипломатических сношений Московского государства с Крымскою и Нагайскою ордами и с Турцией: "Сборник императорского русского исторического общества", 1884, т. 41
- Kortepeter С.M. Ottoman imperial policy and the economy of the Black Sea region in 17 century. "Journal of the American oriental society", 1966, v. 86, N 3
- Весела З. Турецкий трактат об османских крепостях Северного Причерноморья в начале 18 в. В кн.: Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы, т. 2. М., 1969
- Fisher A.W. Ottoman sources for a study of Kefe vilayet: the "maliyeden müdevver" fond in the Başbakanlik Arşivi in Istanbul. В кн.: Cahiers du monde russe et sovetique, t. 19. 1978
- Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XV–XVI вв. М., 1984
- Veinstein G. From the Italians to the Ottomans: the case of the Northern Black sea coast in the 17-th century. "Mediterranean historical review", 1986, v. 1, N 2
- Кресін О.В. Османська імперія: політика, право, роль в історії України. "Правова держава. Щорічник наук. праць", 2002, вип. 13.
|