Бібліографічне посилання: Бойко О.Д.
КАПУСТЯНСЬКИЙ Микола Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kapustyansky_M (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КАПУСТЯНСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
КАПУСТЯНСЬКИЙ Микола Олександрович (01.02.1879–19.02.1969) – військ. і політ. діяч, полковник Генштабу рос. армії, ген.-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Чумаки Катериносл. губ. (нині село Дніпроп. обл.). Закінчив Одеське військ. уч-ще та Акад. Генштабу (1912). Учасник російсько-японської війни 1904–1905, Першої світової війни. Влітку 1917 брав участь в українізації військ. частин, став нач. штабу 1-ї д-зії Першого українського корпусу ген.-лейтенанта П.Скоропадського. В листоп. 1917 у складі частин корпусу д-зія К. не пропустила на Київ більшовизований 2-й гвард. корпус, який намагався скинути Українську Центральну Раду. Від берез. 1918 працював у Генштабі Армії УНР, потім – Української Держави, займався організацією укр. армії. За Директорії УНР – нач. оперативного управління Генштабу Армії УНР. Брав участь у підготовці та здійсненні серпневого 1919 наступу армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки на Київ і Одесу, коли за кілька тижнів було визволено майже всю Правобережну Україну та Київ. Від трав. 1920 – знову в Генштабі, був призначений ген.-квартирмейстером, підвищений у званні до ген.-хорунжого. 1921 інтернований у таборі в Ланцуті. Від 1923 жив у Парижі (Франція), де очолював укр. громаду, ветеранські орг-ції. 1929 – учасник 1-го Конгресу укр. націоналістів, обраний до складу Проводу ОУН (див. Організація українських націоналістів). У 1930-х рр. керував перепідготовкою колиш. офіцерів Армії УНР і Української Галицької армії. 1939 – учасник Великого збору ОУН у Римі (Італія), після розколу орг-ції підтримав ОУН(м). У роки Другої світової війни був заст. голови Української національної ради в окупованому німцями Києві, згодом жив у Львові. Як діяч ОУН був заарештований гітлерівцями і на деякий час ув'язнений. Після війни мешкав у ФРН, входив до Укр. нац. ради як представник ОУН. 1948 призначений військ. міністром уряду УНР на еміграції. П. у м. Мюнхен. |