Бібліографічне посилання: Степанков В.С.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Khmelnytskyj_B (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович (бл. 06.01.1596(27.12.1595) — 06.08 (27.07).1657) — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвол. змагань 1648—57, творець Укр. козац. д-ви та її перший гетьман. Батько Т.Хмельницького і Ю.Хмельницького. Дата і рік народження приблизні. З’явився на світ у сім’ї шляхтича Михайла Хмельницького й козачки, вочевидь, у Суботові. Навч. у Львів. єзуїтському колегіумі. Володів укр., польс. і лат. мовами; пізніше опанував турец. й татарську. Перебуваючи козаком Чигиринського полку, 1620 взяв участь у Цецорській кампанії (див. Цецорська битва 1620), під час якої потрапив до турец. полону, де пробув 2 роки. Звільнившись, поновився на козацькій службі, одружився із Ганною Сомківною, у шлюбі з якою мав бл. 10-ти дітей (після її смерті 1647 вдруге одружився 1648, втретє — 1651). Щедро обдарований політ., військ. й адм. талантами, Х. зажив авторитету серед козацтва. Брав участь у повстаннях 1630-х pp. 1637 обійняв посаду військ. писаря, 1638 — чигиринського сотника. Обстоюючи інтереси Війська Запорозького у складі його посольств, двічі 1639 і 1646 проводив переговори з польс. королем Владиславом IV Ваза. В умовах наростання невдоволення козацтва свавіллям властей, магнатів й орендарів, цькувань із боку Д.Чаплинського (оволодів весною 1647 хутором Х.) він розпочав підготовку повстання. Після її провалу втік на Запорожжя, де за підтримки запорожців 4 лютого (25 січня) 1648 оволодів Микитинською Січчю, 9 лютого (30 січня) відбив наступ урядових підрозділів. У середині лютого обраний гетьманом Війська Запорозького. Із цього часу очолив нац. революцію, що спалахнула в Україні (див. Національна революція 1648—1676). Уклавши союз із Кримським ханатом, розгромив польс. війська на Жовтих Водах 16 (6) травня і під Корсунем (нині м. Корсунь-Шевченківський; 26 (16) травня (див. Жовтоводська битва 1648, Корсунська битва 1648). Наступу не продовжив, сподіваючись, що король реформує політ. устрій Польщі, зрівнявши в національно-конфесійних правах укр. народ із польським і надавши автономію козац. регіону. Улітку 1648 Х. створював армію, формував держ. інституції, зміцнював гетьман. владу. Виношував наміри домагатися надання козац. Україні статусу третього державно-політ. суб’єкта Речі Посполитої. Здобувши перемогу під Пилявцями (23 (13) вересня; див. Пилявецька битва 1648), продовжив похід до зх. межі укр. етнічної території. 21 (11) листопада 1648 уклав угоду про перемир’я, що передбачало відведення війська до козац. регіону й визнання влади польс. короля. Спроба створити незалежну укр. д-ву 1649 зазнала невдачі. Хоча під Зборовом 15 (5) серпня 1649 завдав поразки полякам, унаслідок наполягань крим. хана Іслам-Гірея III уклав 18 (8) серпня із польс. королем Яном II Казимиром Ваза угоду, що лише надавала козац. Україні автономію. Проводячи виважену соціально-екон. політику, запобіг спалахові громадян. війни. Водночас запровадив новий адм.-тер. устрій, реформував Запорозьку Січ, зміцнив держ. інституції, удосконалював функціонування органів влади, вів дипломатичну боротьбу за міжнар. визнання молодої д-ви. Враховуючи вразливість її геополіт. становища, намагався зіграти на суперечностях між Річчю Посполитою, Московією і Османською імперією (обіцяючи прийняти протекцію відповідно царя і султана), включити у сферу впливу укр. інтересів Молдову і Валахію. Проте поразка у Берестецькій битві 28 червня — 10 липня (18—30 червня) 1651 змусила Х. укласти Білоцерківський договір 28 (18 вересня) 1651, який суттєво обмежував укр. автономію. Однак блискуча перемога у Батозькій битві 1—2 червня (22—23 травня) 1652 дала можливість вибороти Укр. д-ві фактичну незалежність. Наступ військ Речі Посполитої, погіршення внутрішньо- і зовнішньополіт. становища козац. України, провал Жванецької кампанії (жовтень—грудень 1653) спонукали гетьмана прийняти 18 (8) січня 1654 на раді в Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) царську протекцію, а пізніше укласти договір із Росією. Його надії на отримання суттєвої військ. допомоги з боку Москви не виправдалися. Охматівська битва з польс. і крим. військами 29 січня — 1 лютого (19—22 січня) 1655 переможця не виявила й обумовила захоплення Брацлавщини противником. 11 (l) липня 1655 Х. перейшов у контрнаступ, а українсько-рос. підрозділи опанували Поділля, Волинь і Сх. Галичину, розгромили поляків під Городком (нині місто Львів. обл.; 29 (19) вересня 1655) і взяли в облогу Львів (29 вересня — 8 листопада (19 вересня — 29 жовтня) 1655). Унаслідок вторгнення хана Мегмед-Ґерея IV і вимог швед. короля Карла X Густава залишити Галичину повернувся в козац. Україну, провівши успішні бої з татарами під Заложцями (нині смт Залізці Зборівського р-ну Терноп. обл.; 14—15 (4—5) листопада 1655) і Озерною (нині село Зборівського р-ну Терноп. обл.; 20—21 (10—11) листопада 1955). Дізнавшись про укладення російсько-польс. перемир’я у Вільно (нині м. Вільнюс; 3 листопада (24 жовтня) 1656), став на шлях створення військово-політ. союзу із Трансильванським князівством і Швецією проти Речі Посполитої. Водночас рішуче протидіяв намірам Москви обмежити суверенітет козац. України. Відчуваючи наближення смерті, на квітневій раді в Чигирині (1657) домігся передачі влади сину Юрію. 6 серпня (27 липня) Х. помер. Похований у Суботові в Іллінській церкві. |
дата публікації: 2013 р.
Література: - Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 3. СПб., 1861; Т. 10. СПб., 1878
- Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий, т. 1—3. СПб., 1884
- Антонович В.Б. Характеристика деятельности Богдана Хмельницкого. В кн.: Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца, кн. 13. К., 1899
- Gawroński F.R. Bohdan Chmielnicki, t. 1—2. Lwόw, 1906—09
- Архив Юго-Западной России, т. 6, ч. 3. К., 1908
- Gawroński F.R. Hetman Kozacki Bohdan Chmielnicki. Lwόw, 1914
- Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654). К., 1940
- Vernadsky G. Bohdan, Hetman of Ukraine. New Haven — London, 1941
- Петровський М.Н. Богдан Хмельницький. М., 1944
- Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы, т. 2—3. М., 1953
- Голобуцький В.О. Богдан Хмельницький — великий син українського народу. К., 1954
- Оглоблин О. Хмельниччина і українська державність. Нью-Йорк, 1954
- Gόrka O. Bohdan Chmielnicki — jego historycy, postać i dzieło. В кн.: Sesja naukowa w Trzechsetną rocznicę ziednoczenia Ukrainy z Rosją 1654—1954. Warszawa, 1956
- Документи Богдана Хмельницького (1648—1657). К., 1961
- Документы об освободительной войне украинского народа 1648—1654 гг. К., 1965
- Шевченко Ф.П. Історичне минуле в оцінці Б. Хмельницького. «УІЖ», 1970, № 12
- Голобуцкий В.А. Походы Богдана Хмельницкого в 1648—1654 гг. «ВИЖ», 1973, № 11
- Його ж. Соціально-економічна політика гетьманської адміністрації (1648—1657). «УІЖ», 1979, № 1
- Сергієнко Г. Великий воїн і політик. «Вітчизна», 1979, № 1
- Липинський В. Твори, т. 2—3. Філадельфія, 1980—91
- Kaczmarczyk J. Bohdan Chmielnicki. Wrocław—Warszawa—Krakόw—Gdańsk—Lόdż, 1988
- Wόjcik Z. Wojny kozackie w dawnej Polsce. Krakόw, 1989
- Замлинский В. Богдан Хмельницкий. М., 1989
- Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990
- Хоткевич Г. Два гетьмани. К., 1991
- Дашкевич Я. Клан Хмельницького — легенда чи дійсність? В кн.: Україна в минулому, вип. 2. К.—Львів, 1992
- Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і формування його політичної програми (1648 — серпень 1649 pp.). Львів, 1993
- Смолій В.А., Степанков B.C. Богдан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. К., 1994
- Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8—10. К., 1995—98
- Крупницький Б. Богдан Хмельницький в світлі української історіографії. «Київська старовина», 1995, № 6
- Плохій С. Божественне право гетьманів: Богдан Хмельницький і проблема легітимності гетьманської влади в Україні. В кн.: Mediaevalia ucrainica: Ментальність та історія ідей, т. 3. К., 1995
- Смолій В.А., Степанков B.C. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1995
- Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття: Політика, ідеологія, військове мистецтво: Збірник статей. К., 1998
- Сисин Ф. Мінливий образ гетьмана. «Критика», 1998, № 12
- Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657. К., 1998
- Serczyk W.A. Na płonącej Ukrainie: Dzieje Kozaczyzny 1648—1651. Warszawa, 1999
- Смолій В.А., Степанков B.C. Богдан Хмельницький. К., 2003
- Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження). К., 2003
- Україна та Росія: проблеми політичних і соціокультурних відносин: Збірник наукових праць. К., 2003
- Брехуненко В. Московська експансія і Переяславська рада 1654 року. К., 2005
- Плохій С. Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. К., 2005
- Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714. К., 2005
- Історія українського козацтва, т. 1. К., 2006
- Franz M. Idea państwa kozackiego na ziemiach ukrainnych w XVI—XVII wieku. Toruń, 2006
- Горобець В. «Волимо царя східного...»: Український гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2007
- Шевчук В. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII ст. К., 2007
- Сiesielski T. Od Batohu do Żwańca. Wojna na Ukrainie, Podolu i o Mołdawie, 1652—1653. Zabrze, 2007
- Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 2009
- Федорук Я. Віленський договір 1656 року: Східноєвропейська криза і Україна у середині XVII століття. К., 2011
|