Бібліографічне посилання: Машкін О.М.
КОЛОНІСТИ ІНОЗЕМНІ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kolonisty_inozemni (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КОЛОНІСТИ ІНОЗЕМНІ В УКРАЇНІ
КОЛОНІСТИ ІНОЗЕМНІ В УКРАЇНІ. Колоністами (від слова "колонія" у значенні – окреме компактне поселення переселенців з іншої країни, області) на укр. землях місцеві жителі називали прибульців, які оселялися на їхніх тер. і жили відособлено за своїми звичаями і обрядами, зберігаючи в недоторканності свою релігію і мову. Кожна колонія самоврядовувалася, мала власну адміністрацію з-поміж своїх жителів. Колоністи займалися здебільшого с. госп-вом, а також торгівлею, промислами, ремеслом, фабрично-заводським підприємництвом. Коли центр. влада була зацікавлена у використанні їхнього професійного досвіду, то вона надавала їм численні пільги у сферах оподаткування та виконання сусп. робіт, служби в армії, землеволодіння, прояву приватновласницької ініціативи тощо. Перші іноз. колоністи з'являються на укр. землях ще за доби Великого князівства Литовського. Оселялися вони переважно в містах і користувалися значними привілеями від магістратів. У 17 ст. відомою була колонія ніжин. греків, ств. 1648–50 за наказом Б.Хмельницького. У 18 ст. виникають компактні поселення хорватів, валахів тасербів у межах нинішньої Дніпроп. обл. (Нова Сербія, Слов'яносербія, Слов'яносербський пов. майбутньої Катеринославської губернії), німців – на Херсонщині, болгар, новоприбулих греків і турок – у Криму. Займалися вони землеробством, виноробством, ремеслом. У 19 ст. існувала значна смуга нім. та швейцарських поселень на Катеринославщині, їхні мешканці спеціалізувалися на м'ясо-молочному тваринництві, машинобудуванні. Німецькі поселення були також в Ушицькому повіті Подільської губернії та в с-щі Клинці Чернігівської губернії (нині місто Брянської обл., РФ), вони займалися сукнярством. Тоді ж на Волині жили чехи, вони вирощували хміль та виготовляли богемський сорт пива. У районі Коростишева та Коростеня (обидва тоді в Київській губернії) жили італійці, вони налагодили тут видобуток граніту в кар'єрах. Окрім того, невеликі с-ща колоністського типу існували навколо гірничодобувних, металургійних, маш.-буд., харчо-смакових та ін. підпр-в, там жили австрійс., франц., брит., бельг., нідерландські і навіть північноамер. робітники та службовці. Заг. чисельність іноз. колоністів на укр. землях 1836, 1869 та 1893 становила відповідно 40, 85 та 290 тис. осіб. У роки Першої світової війни на тер. укр. губерній з'явилися карпатороси (закарп. українці) та румуни-біженці, вони переселилися сюди з Галичини й Буковини, а також землеробські поселення авcтро-угор. військовополонених. У цей час уряд Російської імперії значно обмежив у правах місц. нім. колоністів. Після революції в Рос. імперії 1917 і створення на укр. землях нової державності іноз. колоністи у переважній своїй більшості, незважаючи на заохочувальні заходи місцевої влади (Української Центральної Ради, уряду гетьмана П.Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки), почали покидати обжиті ними місця і виїжджати за кордон. Дехто з них, однак, брав участь у громадянській війні в Україні 1917–1921 (напр., німці, болгари, греки в Криму вступали до Російської армії П.Врангеля). За рад. влади колоністи, які залишилися жити в УСРР/УРСР, асимілювалися з місц. населенням. |