ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОРСУН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОРСУН Олександр Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Korsun_O (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОРСУН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

КОРСУН (Корсунов) Олександр Олексійович (08.06(27.05).1818, за іншими даними, 23(11).05.1818 – 06.11(25.10).1891) – правник, чиновник, землевласник, видавець, письменник, мемуарист. Н. в
с-щі Покровське Ростовського пов. (згодом Таганрозького округу) Катеринославської губ., або, за ін. джерелами, в с. Богдановська Антипівка Ростовського пов. Катеринославської губ. Син нащадка запорожця – тамтешнього поміщика, котрий змінив своє прізвище на "Корсунов". 1829–33 навчався в м. Ставрополь (нині місто в РФ) під рукою приватного репетитора. 1834 вступив до другого класу Таганрозької комерційної гімназії. 1836 покинув навчання й влаштувався на службу до місц. митниці. Потім перебрався до Харкова.

Здобував вищу освіту в Харків. ун-ті. 1839 здійснив римовану обробку нар. казок – "Украинські повірья" ("Українські повір'я"), перекладав з польської А.Міцкевича, з чеської – Франтишека-Ладислава Челаковського. 1840 кореспондував до петерб. ж. "Маяк современного просвещения, искусства и образованности в духе народности русской". Гаряче відгукнувся на вихід "Кобзаря" поетичним зверненням "До Шевченка" (1841; надрукував 1845).

1841 упорядкував ("зкрутив") і випустив у світ альманах "Сніпъ: Украинській новорочникъ" ("Сніп: Український новорочник"), застосувавши зручні фонетичні правописні засади. Збірка містила його власні вірші, а також оригінальні твори М.Костомарова, Михайла Петренка (у т. ч. "Дивлюся на небо та й думку гадаю…), Порфирія Кореницького, Степана Писаревського, Петра Писаревського, переклади Марфи Писаревської з Ф.Петрарки, М.Костомарова з Дж.-Н.Байрона. На підтримку цього видання Т.Шевченко надіслав до наступного тому незакінчену поему "Мар'яна-черниця" (власноруч ілюстровану) та вірш "Вітер з гаєм розмовляє", але продовжити почин не вдалося.

1842 закінчив юрид. відділ Харк. ун-ту кандидатом правничих наук, у чині губернського секретаря обійняв посаду столоначальника Харків. кримінальної палати (на запрошення Г.Квітки-Основ'яненка, який був її головою). Того ж року під псевдонімом А.Антипенко надрукував у травневому номері "Маяка" статтю "Как думают областяне", в якій дав огляд поступу "малоросійської писемності". Особливо відзначив повісті Г.Квітки-Основ'яненка, "Кобзар" Т.Шевченка, "Приказки" Є.Гребінки, "Думки і пісні та ще дещо" Амвросія Могили (А.Метлинського), "Саву Чалого", "Вітку" та "Переяславську ніч" Ієремії Галки (М.Костомарова). До вересневого числа того ж місячника подав замітку "Литературное известие о сборнике “Молодик”", привітавши працю І.Бецького.

Поширював укр. книжки. Восени 1843 опублікував "Воспоминания о Г.Ф. Квитке" ("Литературная газета", № 37), взявши епіграфом початкові рядки Шевченкової поеми "Гайдамаки".

1846 перебував у Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії). Від 1847 до 1860 виконував обов'язки чиновника із особливих доручень при Дербентському військ. губернаторові.

Успадкувавши батьківський маєток Богдановська Антипівка, порядкував у ньому. Включився в діяльність ростовського земства як гласний та мировий суддя (див. Мировий суд), збирав етногр. матеріали, вивчав фольклор. 1886 переклав рос. мовою трагедію М.Костомарова "Переяславська ніч" (умістив текст у час. "Северный вестник"). 1888 залишив службу. Хворів. 1890 обнародував спогади "Николай Иванович Костомаров" ("Русский архив", № 10), оголосив про намір відродити "Сніп".

П. у с. Богдановська Антипівка.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Харьковский календарь на 1884 год. Х., 1883
  2. А.А. Корсун. "Русский архив", 1890, № 10
  3. Науменко В.П. Александр Алексеевич Корсун. "Киевская старина", 1891, № 12
  4. Уманець М. [ Комаров М. ] Олександер Корсун (Посмертна згадка). "Зоря", 1892, № 1
  5. Степовик І. Материяли до житєписи Олександра Корсуна. Там само, № 10
  6. Н.С-в [ Сумцов Н.Ф. ] Корсун (Александр Алексеевич. 1818–1891). В кн.: Энциклопедический словарь, т. 16. СПб., 1895
  7. [ Коваленко О. ] Олександер Олексієвич Корсун. В кн.: Українська муза, в. 12. К., 1908, 1993
  8. Возняк М. До характеристики харківського гуртка українських письменників. "ЗНТШ", 1910, т. 93, кн. 1
  9. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910
  10. Т.Г. Шевченко в епістолярії. К., 1966
  11. Історія української літератури (Перші десятиріччя XIX ст.). К., 1992
  12. Листи до Тараса Шевченка. К., 1993
  13. Павлюк М.М. Корсун Олександр Олексійович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995
  14. Погребенник В.Ф. Корсун Олександр. В кн.: Українська література у портретах і довідках. К., 2000.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕЦЬКИЙ ІВАН ЄГОРОВИЧ
  • ГРЕБІНКА ЄВГЕН ПАВЛОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • МИРОВИЙ СУД
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ЗЕМСТВА

  • Пов'язані терміни:
  • КОРСУНИ
  • РОМАНТИЗМ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)