ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛОЄК ЄЖИ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ЛОЄК Єжи [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Loek_E (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛОЄК ЄЖИ

ЛОЄК Єжи (Łojek Jerzy; псевдоніми – Leopold Jerzewski, Antoni Jałowiecki, Łukasz Jodko; 03.09. 1932–07.10.1986) – польс. історик, публіцист, українознавець. Н. в м. Варшава, в родині військ. лікаря, майора Війська Польс. Леопольда Лоєка (1897–1940; замордований НКВС у Катині; див. Катинський розстріл 1940). 1952–56 вивчав історію у Варшавському ун-ті. Потому працював у наук. закладі з вивчення теорії та історії преси при центр. вид-ві робітн. видавничого кооперативу "Praca". Від 1960 – наук. співробітник Лабораторії історії періодики Польс. АН. 1961 здобув у Варшавському ун-ті докторський ступінь. Від 1967 – д-р габілітований за працю "Дослідження преси й громадської думки в Королівстві Польському 1815–1830". Цього ж року став доцентом (у званні професора йому було відмовлено з політ. міркувань – через його опозиційну діяльність). Надрукував 34 книги й понад 350 статей. 1974 за сукупність наук. здобутків отримав нагороду Фундації Южиковських (Jurzykowski).

Наук. зацікавлення зосереджувалися на історії Польщі на переломі 18 й 19 ст., історії польсько-рос. дипломатичних відносин, політ. історії 4-літнього сейму (1788–92), проблематиці польс. повстань після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) й агресії більшовицької Росії проти Польщі 1939 (див. Радянсько-польська війна 1939). Сформулював тезу, що Польща 1939 мала погодитися на поступки щодо Німеччини, аби уникнути війни. Досліджував газетярство й польс. пресу 18–19 ст.; був ред. і співавтором "Історії польської преси" (т. 1–4. Варшава, 1976–80).

Автор ґрунтовних досліджень з польсько-укр. проблематики, зокрема своєрідного "українського триптиха", присвяченого родині польс. магнатів ПотоцькихСофії Потоцькій, Станіславу-Щенсному Потоцькому та їхнім нащадкам. Найвідоміша з цього циклу праця – "Історія прекрасної Бітинки: Оповідь про життя Софії Вітт-Потоцької (1760–1822)" (1970; "бестселер польської історичної літератури" – Я.Дашкевич), яка неодноразово перевидавалася (укр. переклад 2005) й успіхом якої автор значною мірою завдячував безкорисливій допомозі історика й краєзнавця з Умані Н.Суровцової та посередництву Я.Дашкевича. У вступі до книги йшлося: "Під час кількарічних джерельних пошуків й праці над цією книгою автор зустрів найприхильніше зацікавлення й постійну, безкорисливу, але надзвичайно цінну допомогу насамперед з боку однієї особи. Нею є д-р Надія Суровцова, відомий знавець історії України 17 й 18 ст., велика шанувальниця парку у Софіївці. Без численних архівних інформацій й джерельних матеріалів, отриманих завдяки допомозі д-ра Суровцової, ця книжка втратила б половину своєї вартості. Складаю їй у цьому місці найсердечнішу подяку за цю допомогу, що є чудовим прикладом співпраці польських і українських істориків у дослідженні проблем, що належать до спільної минувшини обох наших суспільств". У листі до Н.Суровцової від 20 липня 1970 Л. згадував: "Знову подумки пробігаю шляхами, які йдуть через Україну. Стільки подій, найважливіших для історії Польщі, відбувалося в Україні! Тим більше хотів би побачити цей чудовий край". Свою уманську кореспондентку Л. уповноважив вести переговори від його імені щодо ймовірного укр. видання своєї праці й бути її перекладачкою (задум тоді не вдалося реалізувати).

У 1970-х рр. співпрацював з польс. незалежницькою правицею й брав участь у громад. к-ті увічнення пам'яті жертв катинського злочину. Від 1980 – учасник руху "Солідарність", друкувався в нелегальних польс. виданнях. 1981 керував у рамках Центру громад. досліджень "Солідарності" регіону Мазовше лабораторією новітньої історії. Його "Історія Катинської справи" (1980, 1989) стала першою крайовою книжкою з проблематики цього злочину. 1982 достроково вийшов на пенсію, продовжував працювати у статусі незалежного дослідника. На замовлення Є.Ґедройца, гол. ред. паризьких "Kultury" i "Zeszytów historycznych" (там Л. не раз публікував свої матеріали), 1983 підготував працю "Історичний календар: Полемічна історія Польщі".

П. у м. Варшава.

Від 1989 Ін-т ім. Юзефа Пілсудського в Нью-Йорку (США) призначає премію його імені. Від 1994 друкувалася "Бібліотека вибраних праць Є.Лоєка" (упродовж 1994–98 опубл. 7 томів).

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Dziennikarze i prasa w Warszawie w XVIII w. Warszawa, 1960
  2. Rok nadziei i rok klęski 1791–1792: Z korespondencji Stanisława Augusta z posłem polskim w Petersburgu Augustynem Deboli. Warszawa, 1964
  3. Szanse Рowstania Listopadowego: Rozważania historyczne. Warszawa, 1966; 1980; 1986
  4. Dzieje pięknej Bitynki: Opowieść o życiu Zofii Wittowej-Potockiej (1760–1822). Warszawa, 1970; 1972; 1975; 1982; 1988; 1995; 2004
  5. Upadek Konstytucji 3 maja: Studium historyczne. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1976
  6. Agresja 17 września 1939: Studium aspektów politycznych. Warszawa, 1979; б/м, 1982; Warszawa, 1990
  7. Wokоł sporów i polemik, seria pierwsza. Lublin, 1979; seria druga. Lublin, 1984
  8. Dzieje sprawy Katynia. Warszawa, 1980; Białystok, 1989
  9. Konstytucja 3 maja. Lublin, 1981; 1984; 1989
  10. Orientacja rosyjska w polskiej walce niepodległościowej. Warszawa, 1981
  11. Potomkowie Szczęsnego: Dzieje fortuny Potockich z Tulczyna 1799–1921. Lublin, 1981; 1983; 1988; 1996
  12. Opinia publiczna a geneza Powstania Listopadowego. Warszawa, 1982
  13. Geneza i obalenie Konstytucji 3 maja: Polityka zagraniczna Rzeczypospolitej 1787–1792. Lublin, 1986; 1991
  14. Kalendarz historyczny: Polemiczna historia Polski. Warszawa, 1986; 1989; 1994
  15. Historia nie jest obrazem czarno-białym. "Zeszyty historyczne", z. 82. Paryż, 1987
  16. Dzieje zdrajcy: [Stanisław Szczęsny Potocki (1751–1805)]. Katowice, 1988
  17. Ku naprawie Rzeczypospolitej: Konstytucja 3 maja. Warszawa, 1988
  18. Wokół sporów i polemik: Publicystyka historyczna. Lublin, 1991
  19. Історія прекрасної Бітинки: Оповідь про життя Софії Вітт-Потоцької (1760–1822). К., 2005.
Література:
  1. Żeleński W. Jerzy Łojek (1932–1986): [Nekrolog]. "Zeszyty historyczne", z. 79. Paryż, 1987
  2. Jackl J. Łojek Jerzy. В кн.: Słownik historyków polskich. Warszawa, 1994
  3. Rozstrzelani w Katyniu: Alfabetyczny spis 4410 jeńców polskich z Kozielska rozstrzelanych w kwietniu–maju 1940, według zródeł sowieckich, polskich i niemieckich. Indeks represjonowanych, t. 1. Warszawa, 1995
  4. Суровцова Н. Спогади. К., 1996
  5. Janowski P. Łojek Jerzy. В кн.: Encyklopedia katolicka, t. 11. Lublin, 2006
  6. Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури, 2-ге вид., виправлене й доповнене. Львів, 2007
  7. Чубіна Т. Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія). Черкаси, 2008.

Посилання:
  • ДАШКЕВИЧ ЯРОСЛАВ РОМАНОВИЧ
  • ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
  • КАТИНСЬКИЙ РОЗСТРІЛ 1940
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • ПОТОЦЬКІ
  • РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1939
  • СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА НАДІЯ ВІТАЛІЇВНА
  • ВАРШАВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)