Бібліографічне посилання: Томазов В.В.
МАНДРИКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mandryky (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАНДРИКИ
МАНДРИКИ – козац.-старшинський (згодом – дворянський) рід, що походить від Андрія Мандрики (1-ша пол. 17 ст.). Створили династію кобижчанських сотників. Василь Андрійович посідав цей уряд 1681, 1691, 1693, 1695, його брат Федір Андрійович – 1672, 1675 та 1676, сини – Матвій Васильович (р. н. невід. – п. 1705) – 1704–05, Олексій Васильович – 1718–23, онук – Семен Матвійович (р. н. невід. – після 1751) – 1728–51, правнук – Яків Микитович (бл. 1749 – після 1800) – 1771–81. Ін. представники роду обіймали посади значкових товаришів, військових товаришів і бунчукових товаришів. З цього роду походять учасники антинаполеонівських війн брати Микола Якович (1777–1853), генерал-лейтенант (1845), командуючий Казанським військ. округом, та Андрій Якович (бл. 1775 – р. с. невід.) – відставний полковник (1816), вологодський (1822–24) та полтав. (1824–29) віце-губернатор, а також Володимир Григорович (1851 – бл. 1910) – генерал-лейтенант, командуючий бригадою 7-ї кавалерійс. д-зії (1903–07); Олександр Миколайович (1876–1928) – полковник (1915), вологодський віце-губернатор (1914–16), в. о. тифліського губернатора (1916–17), учасник Білого руху; Іван Якимович (1858 – р. с. невід.) – генерал-лейтенант (1910), командуючий бригадою 37-ї піх. д-зії; Георгій Якимович (1869–1937) – генерал-лейтенант (1917), командуючий військами Омського військ. округу, пом. військ. міністра за добу гетьманату П.Скоропадського, учасник Білого руху. Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Черніг. губернії. Існують й ін. однойменні роди. |