ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР

  Бібліографічне посилання: Горін С.М. МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Myletsky_monastyr (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР

МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. монастир у с. Мильці (нині село Старовижівського р-ну Волин. обл.). Найдавнішу документальну згадку про чернечий осідок маємо в записі кн. Сангушка (ім'я не зазначене) про передачу ним своїх володінь дружині "Ганці", серед яких "monastyr S. Nikolaja Milcze". Дослідники вважають, що документ написано до 1463 і, вірогідно, йдеться про Сангушка Федьковича, князя на Ратно і Ковелі, який був одружений з кн. Ганною, помер у 1454. Отже, у цьому році монастир уже існував. До кінця 16 ст. обитель перебувала під патронатом князів Сангушків, чиїми зусиллями вона стала однією з найбільш відомих і заможних на Волині вже в серед. 16 ст. – про це свідчать зміст фундушного запису монастирю (1542 ) і заповіту (1547) кн. Федора Андрійовича Сангушка.

Більшу частину 1-ї пол. 17 ст. патронами обителі були князі Заславські, і хоча вони менше нею опікувалися, монастир зберігав свій реліг. авторитет: у цей час його настоятель Йосиф (Чаплич-Шпановський) став єпископом Луцької і Острозької єпархії, а після нього милецьким архімандритом обрано владику цієї ж єпархії, а згодом – правосл. митрополита Київського Діонісія Балабана.

Точна дата переходу монастиря до унії не відома (див. також Берестейська церковна унія 1596), але, як бачимо з маніфестації холмського унійного єпископа Якова Суші від 1682, у цей час обитель була вже унійною (сталося це за архімандрита Стефана Гірчака).

Опис монастирського майна, зроблений у 1760-х рр., свідчить, що, незважаючи на часті майнові конфлікти з сусідніми магнатами і шляхтою, які не завжди завершувалися для чернечого осідку вдало, монастир залишався досить заможним.

1830-х рр., відповідно до антиунійної політики царського уряду на землях, що відійшли від Речі Посполитої, М.С.-М.м. передано православним. 1842 монастирські маєтки, надані ще князями Сангушками, були відібрані і підпорядковані мін-ву держ. маєтностей Рос. імперії, а обитель мала щороку отримувати на своє існування 3,5 тис. рублів. Монастир отримав статус 1-класного, згідно з яким у ньому мали бути: 1 архімандрит, 1 намісник, 8 ієромонахів, 4 ієродиякони, 3 ченці і, крім них, 24 служителі.

Монастир залишався православним під час перебування зх. частини Волині в складі Польс. д-ви (1921–39). Ліквідований рад. властями в жовтні 1947.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Омелянский Л. Некоторые сведения из истории Мелецкого монастыря. В кн.: Вестник Юго-Западной и Западной России, кн. 4, отдел 2. К., 1863
  2. Кудринский В. Мелецкий монастырь. "Волынские епархиальные ведомости", 1887, № 5 (часть неофициальная)
  3. Петров Н.И. Волынь: Исторические судьбы Юго-Западного края. СПб., 1888
  4. Рожко В. Православні монастирі Полісся. Луцьк, 1996.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАЛАБАН ДІОНІСІЙ
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • МАГНАТИ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУБЛЬ
  • САНГУШКИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАСЛАВСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • ФРЕСКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)