Бібліографічне посилання: Горбик В.О.
ПЕТРОВ Микола Іванович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Petrov_MI (останній перегляд: 29.03.2024)
ПЕТРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
ПЕТРОВ Микола Іванович (24. 04.1840–20.06.1921) – літературознавець, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, музейний і громад. діяч. Д-р богослов'я (1875), д-р рос. мови і словесності (1904). Дійсний член УАН (1918). Н. в с. Вознесенське Макаріївського пов. Костромської губ. в багатодітній сім'ї дяка. Успішно вчився в Макаріївському духовному уч-щі (1850–56), Костромській духовній семінарії (1856–60), Київській духовній академії (1861–65). Після закінчення Київ. духовної академії, не бажаючи прийняти духовний сан, отримав призначення викладати словесність у Волин. духовній семінарії. 1865 одержав ступінь магістра богослов'я, а в 1870 став доцентом Київ. духовної академії по кафедрі теорії словесності, огляду іноз. літератур та історії рос. літератури. З 1872 – секретар заснованого при Київ. духовній академії Церковно-археол. т-ва. 1878–1919 очолював створений т-вом Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. 1875 одержав ступінь д-ра богослов'я і був затверджений ординарним професором. 1904 радою Харків. ун-ту обраний д-ром рос. мови і словесності. З 1916 – чл.-кор. Петрогр. АН. Майже 60 років науково-пед. і творчого життя П. віддав дослідженню укр. літератури, археології, етнографії, образотворчого мист-ва. Учений відомий фундаментальними дослідженнями з історії давньої і нової укр. літератури 17–19 ст. Гол. тезою його літературознавчих праць є твердження, що укр. література є самодостатньою, а не становить одну з гілок російської. Найвидатнішими постатями в укр. літературі 1-ї пол. 19 ст. він вважав І.Котляревського, М.Костомарова, П.Куліша і Т.Шевченка. Важливим напрямом діяльності П. були пошуки, збирання й вивчення пам'яток історії та к-ри України. Неперевершену наук. орг. роботу здійснив П., працюючи зав. Церковно-археол. музею при Київській духовній академії. У музеї було зібрано бл. 40 тис. пам'яток духовної і матеріальної к-ри. П. виявляв постійний інтерес до вивчення побуту й фольклору, він є автором кількох історико-краєзнавчих праць, базуючи свої дослідження на численних археол. і письмових джерелах. Особливу увагу приділяв історії Києва, стану збереження його історико-культ. пам'яток. Певну цікавість у П. викликала історія Церкви, зокрема боротьба православної і католицької церков. Громадськість читала, знала його праці. Учений був обраний членом понад 40 т-в і громад. орг-цій. Похований у Києві біля Київського Свято-Флорівського Вознесенського монастиря. П. увійшов в укр. історіографію після певного часу забуття як прогресивно мислячий учений широкого діапазону та об'єктивного бачення історії і к-ри України. Бібліогр.: Бібліографія найважливіших праць академіка М.І. Петрова. "Записки історико-філологічного відділу УАН", 1919, № 1. |