Бібліографічне посилання: Верба І.В.
ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО Наталія Дмитрівна [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Polonska_V (останній перегляд: 28.03.2024)
ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА
ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО Наталія Дмитрівна (12.02(31.01). 1884 – 08.06.1973) – історик, археолог, архівіст. Д-р істор. н. (1940). Н. в м. Харків. Закінчила Києво-Фундуклеївську жін. г-зію (1900), київ. Вищі жін. курси (1911) і Київ. ун-т (1913). На Вищих жін. курсах працювала асистентом по кафедрі рос. історії та кафедрі методики 1912–15. У Київ. ун-ті 1913 вела семінарські заняття з історії Росії. 1915 здала магістерські іспити і наприкінці 1916 була удостоєна посади приват-доцента Київ. ун-ту. Брала участь у діяльності багатьох наук. т-в, насамперед історичних: Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва (1911), київ. Історичного товариства Нестора-літописця (1912), Таврійської вченої архівної комісії (1916). 1917 П.-В. виступила одним з ініціаторів заснування Київ. археол. ін-ту. Вчений секретар цієї інституції (1918–24). У Київ. археол. ін-ті читала курс археології Росії та України, вела семінарські заняття. Завідувала музеєм старожитностей Київ. ун-ту (1918–20). Викладач і директор київ. трудової школи № 56 (1921–23). Із 1924 – співробітник ВУАН, де працювала під кер-вом акад. Д.Багалія над дослідженням історії Пд. України та Запорожжя 18 ст., 1925–27 – архів. реєстратор і помічник ученого архівіста Центр. архіву давніх актів. У травні 1926 була учасницею 1-го Всеукр. з'їзду архівістів України. Із 1929 – член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України. Учений секретар Комісії для виучування соціально-екон. історії України 18–19 ст. (1929–34). 1930 була обрана членом Археогр. комісії ВУАН. У травні 1932 разом з архівістом М.Тищенком розробила план видання "Архіву Запорізької Січі" у 8-ми т. Із жовтня 1934 – співробітник Рукописного відділу Всенар. б-ки України. Старший наук. співробітник сектору феодалізму Ін-ту історії України АН УРСР (1938–41). У жовтні 1940 в Москві захистила докторську дис. на тему: "Очерки по истории заселения южной Украины в середине ХVIII века (1734–1775)". У листопаді 1940 відновила професорство в Київ. ун-ті. На поч. 1941 очолила вели-кий колектив, що мав написати й видати 4-х томну "Історію м. Києва". Із початком гітлерівської окупації Києва 20 жовтня 1941 очолила Археол. ін-т, а з грудня 1941 – і Київ. центральний архів давніх актів (із травня 1942 – на правах відділу Гол. істор. архіву). 1942 – співробітник Музею-архіву переходової доби історії м. Києва. У вересні 1943 виїхала спочатку до Львова, а потім – на еміграцію. Професор Українського вільного університету в Празі (нині столиця Чехії; 1944–45) та в Мюнхені (Німеччина; 1945–73). Декан філософічного ф-ту УВУ (1945–72). Дійсний член Українського історичного товариства (1965–73), УВУ і Наукового товариства імені Шевченка, а з 1953 – і Міжнар. академії наук у Парижі (Франція). П. в м. Дормштадт, похована в м. Новий Ульм (обидва міста в Німеччині). |