ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СВІДЗИНСЬКИЙ МИХАЙЛО

  Бібліографічне посилання: Стеблій Ф.І. СВІДЗИНСЬКИЙ Михайло [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Svidzinskyj_M (останній перегляд: 29.03.2024)
СВІДЗИНСЬКИЙ МИХАЙЛО

СВІДЗІНСЬКИЙ Михайло (1824—1857) — політ. діяч. Н. в с. Таурів (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.) у сім’ї греко-катол. священика. Закінчив г-зію в м. Станиславів (нині м. Івано-Франківськ). Згодом навч. на філос. ф-ті ун-тів у Братиславі (нині столиця Словаччини) і Львові (1840—42) та у Львів. греко-катол. духовній семінарії. Виключений із семінарії, нелегально виїхав з Галичини за кордон. У Лондоні (Велика Британія) налагодив контакти з представниками польс. політ. еміграції. Опісля з її виданнями повернувся до Галичини, але при спробі нелегально перетнути кордон був затриманий і поставлений під нагляд поліції.

На поч. 1845 нелегально емігрував до Стамбула до агента кн. А.Чарторийського на Балканах М.Чайковського. Будучи вихованим на творах польс. письменників-романтиків із т. зв. укр. школи — звеличників давньої козац. України, вирішив прислужитися відновленню її політ. незалежності. Напередодні налагодив співпрацю з польс. монархічною еміграцією на чолі з кн. А.Чарторийським, яка, дбаючи про союзників напередодні польс. повстання 1846, висловлювалася за політ. незалежність українців. За її дорученням мав податись на Тамань до Чорноморського козацького війська, по змозі увійти в контакт із донськими та азовськими козаками і там готувати ґрунт для їх участі в майбутній спільній із кавказ. горцями та польс. корпусом з-над Дунаю війні проти царської Росії. Донцям він повинен був вкладати ідею створення окремої д-ви, союзної з Польщею, а чорноморців і азовців — заохочувати повернутися до Польщі з перспективою одержання за заслуги з рук відродженої в майбутньому королів. влади шляхетства.

Прибувши наприкінці жовтня 1845 до Таганрога (нині місто Ростовської обл., РФ), влаштувався там маляром місц. театру, а в домах багатих козаків навчав дітей нім. мови. При спробі завести довірливу розмову із старшиною про необхідність визволення донського козацтва з-під влади Росії та про план майбутньої війни у спілці з поляками був заарештований, засуджений військ. трибуналом до каторжних робіт у Сибіру (Акатуй, Нерчинський з-д), де важко захворів і незабаром помер. Похований у поселенні Борзінський пост (нині м. Борзя Забайкальського краю, РФ).


Література:
  1. Стеблій Ф. Українці — співучасники політичних планів князя Адама Чарторийського щодо Росії в 40-х рр. XIX ст. В кн.: Краківські українознавчі зошити, т. 5—6. Краків, 1997
  2. Його ж. За волю Польщі й України — етапом до Сибіру (Михайло Свідзинський — репрезентант українсько-польського політичного партнерства напередодні повстання 1846 р.). В кн.: Варшавські українознавчі записки, зошити 15—16: Польсько-українські зустрічі. Варшава, 2003

Посилання:
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ МІХАЛ
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ГАЛИЧИНА
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ЛЬВІВ
  • СТАМБУЛ

  • Пов'язані терміни:
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • ТОВАРИСТВО ІСТОРИКІВ-МАРКСИСТІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)