Бібліографічне посилання: Шандра В.С.
ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vijskovi_hubernatory (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ
ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ урядова посада в Російській імперії з адМ., поліцейськими та військ. функціями місц. управління. Введена імп. Павлом І 1796 після відміни намісництв і утворення губерній. Призначалися здебільшого до зх. та пд. прикордонних губерній, в яких перебували на постої рос. війська, зокрема до Київської губернії, Подільської губернії, Новоросійської губернії, Херсонської губернії, Малоросійської губернії та ін., обстановка в яких була нестабільною, продовжувалися воєн. дії та які мали істор. та нац.-етнічні особливості, що потребувало перехідного періоду для інкорпорації та інтеграції губерній у складі імперії. Владні повноваження в.г. поширювалися на 2–3 губернії, до яких призначалися підвладні йому цивільні губернатори. В той же час у внутр. губерніях імперії домінували посади лише цивільних губернаторів. До часу заснування МВС (1802) в.г. не мали своїх канцелярій, а керували губерніями через губернські правління. Влада в.г. поширювалася як на місц. адміністрацію й поліцію, які підпорядковувалися цивільним губернаторам, так і на військ. частини й військ. установи, що перебували на ввіреній їм тер. Після військ. реформи 1862– 64 (див. Військові реформи 1860– 1870-х років) в.г. поступово усувалися від виконання обов'язків щодо військ. частин. Дж.: Свод законов Российской империи, т. 1, № 154, СПб., 1857. |