Бібліографічне посилання: Коваль М.В.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vijskovopoloneni_Chervonoi (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВСЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941–1944 Величезна кількість рад. військовиків опинилась у полоні на поч. Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 внаслідок невдалих бойових дій і відступу Червоної армії (див. Радянська армія). Лише у прикордонні, в "котлах" під Києвом, у р-ні Умані та Харкова в полоні виявилося бл. 1,5 млн осіб. Серед більш ніж 180 таборів військовополонених, розташов. в Україні, найбільшими були Дарницький табір військовополонених під Києвом, Володимир-Волинський на Волині, "Богунія" на Житомирщині, "Гросс-лазарет" у Славуті, "Цитадель" у Львові, "Уманська яма", "Хорольська яма" на Полтавщині. Становище рад. військовополонених було набагато гіршим, ніж військовополонених ін. воюючих країн: на них не поширювався правовий режим Гаазьких (1899 та 1907) і Женевської (1929) міжнар. конвенцій, оскільки останні не були підписані тодішнім парт.-рад. кер-вом СРСР. Під табори військовополонених пристосовували випадкові приміщення, курені або майданчики просто неба, огороджені кількома рядами колючого дроту із сторожовими вишками. Кер-во і охорона таборів складалися з добірних садистів і головорізів з числа гітлерівських військовослужбовців та місц. поліцаїв. Адміністрація створювала нестерпно жорстокий режим: у військовополонених забирали теплі речі, виганяли на найважчі, часто смертельно небезпечні роботи, напр., на розмінування, годували не більше одного разу на день, інколи не годували тижнями. Найпоширеніша їжа – "баланда", що готувалася з брукви та нечищеної картоплі, й "хліб", що на 65 % складався з висівок. Смертність військовополонених від голоду, хвороб і тортур у таборах наближалася до 60 % їх чисельності. За свідченнями команд. окупаційними військами в Україні, у таборах військовополонених щодня в середньому помирало 2,5 тис. осіб, заг. ж кількість загиблих рад. військовополонених у гітлерівських спецтаборах на тер. України – 1 млн 367 тис. осіб. Незважаючи на вкрай несприятливі умови для боротьби, у таборах не припинявся опір гітлерівцям – втечі, в т. ч. масові з використанням підкопів та тунелів. Ті, кому вдалося звільнитися з таборів, у переважній більшості вливалися до партизан. формувань та місц. підпілля. Наприкінці 1941 командування вермахту почало вивозити рад. військовополонених до Німеччини для використання їх як робочої сили. До трав. 1942 з України до рейху вивезено понад 500 тис. військовополонених. |