Бібліографічне посилання: Малюта О.В.
ЯРОСЕВИЧ РОМАН [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Yarosevych_R (останній перегляд: 29.03.2024)
ЯРОСЕВИЧ РОМАН
ЯРОСЕВИЧ РОМАН (1862, с. Москалівка Косівського повіту (нині – Лановецького р-ну Тернопільської обл.) (за іншими даними – 1861, с. Бедриківці Заліщицького повіту, нині – Заліщицького р-ну Тернопільської обл.) – 28. 05. 1934, м. Станиславів (нині – м. Івано-Франківськ) – лікар, громадсько-політичний діяч, доктор філософії і медицини. Народився в сім'ї священика. Закінчив Коломийську гімназію. Продовжував навчання на теологічному (богословському), а згодом – філософському факультеті Львівського й Віденського університетів. 1885 у Відні став доктором філософії. Прихильник ідей М. Драгоманова. Викладаючи у гімназіях Коломиї та Кракова, навчався на медичному факультеті Краківського університету. Один із діячів "Академічної громади" українських студентів Краківського університету. Доктор медицини Краківського університету (1891). Після закінчення медичних студій працював лікарем у Борщеві (1894). Член Української радикальної партії. Голова української фракції австрійського парламенту від радикальної партії (1897 – 1900 рр.). У 1898 серед послів австрійського парламенту (до 50-річчя вступу на престол цісаря Франца Йосифа та 50-річчя ліквідації панщини) підписав звернення від українського народу до цісаря, домагаючись національної автономії та поділу Галичини на польську та українську частини з центрами у Кракові та Львові. У травні 1899 вийшов із складу Радикальної партії, став засновником Української соціал-демократичної партії. З 1905 проживав у Станиславові, де був контрактовим лікарем-стоматологом при Дирекції залізниць. Звільнений з роботи польською владою. Член Станиславівської повітової "Просвіти". Належав до Українського лікарського товариства (з 1910). За участь у визволенні із станиславівської в'язниці М. Січинського (1910) заарештований, через браком доказів випущений на волю. Депутат Трудового Конгресу, входив до його комісії закордонних справ. Зі встановленням польської влади у Галичині обраний головою об'єднання лікарів Станиславівського відділу державних залізниць. Відкрити стоматологічну ординацію не зміг через брак коштів. Втративши заробіток, покінчив життя самогубством. У австрійських часописах ("Arbeiter Zeitung" "Die Zeit") друкував статті з української проблематики. Літ.: Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. – К., 1990; Трильовський К. З мого життя. – К.; Едмонтон; Торонто, 1999; Видатні діячі Матірної "Просвіти" (1877 – 1939) у Станиславові // "Просвіта" Івано-Франківська: минуле і сучасне: У 2 кн. – Івано-Франківськ, 2000. – Кн. 1; Макух І. На народній службі. Спогади. – К., 2001. О. В. Малюта
|