Бібліографічне посилання: Волковинський В.М.
ЗАСУЛИЧ Віра Іванівна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zasulych_V (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗАСУЛИЧ ВІРА ІВАНІВНА
|
ЗАСУЛИЧ Віра Іванівна (парт., літ. псевдоніми та криптоніми – Велика, Велика Дмитрівна, Віра Іванівна, Іванов В., Карелін Н., Старша сестра, Тітка, В.І. та ін.; 08.08(27.07).1849–08.05.1919) – діячка народницького (див. Народництво), а потім с.-д. руху, згодом – меншовизму. Н. в с. Михайлівка Смоленської губ. в родині потомственного дворянина. 1868, після закінчення в Москві нім. пансіонату, отримала звання вчительки, переїхала до Санкт-Петербурга й увійшла до терористичного гуртка С.Нечаєва. По розгромі "нечаєвщини" 1869 заарештована і після нетривалого ув'язнення перебувала під наглядом поліції в різних містах Росії. В груд. 1873 приїхала до Харкова, 1875 – до Києва, де увійшла до народницького гуртка "південних бунтарів", члени якого дотримувалися терористичних поглядів. 24 січ. 1878 здійснила замах на петерб. градоначальника Ф.Трепова за незаконне покарання заарештованого революціонера Л.Ємельчанова (Богомолова). З цього дня зарубіжні й вітчизн. історики ведуть відлік епохи масового революційного тероризму. Після замаху З. орг-ція "Земля і воля" випустила першу прокламацію, в якій пояснювала народу причини таких дій революціонерів. Суд присяжних 31 січ. виправдав З., і вона виїхала до Швейцарії. Існує непідтверджена версія, нібито З. виконувала завдання брит. спец. служб зі стимулювання масових антидерж. терористичних актів у Росії. 1879 вернулася в Росію й, порвавши з тероризмом, стала чл. орг-ції "Чорний переділ". На поч. 1880-х рр. відійшла від народництва і знову емігрувала за кордон. 1883 брала участь у створенні групи "Визволення праці". Займалася перекладом праць К.Маркса й Ф.Енгельса, написала кн. про Вольтера і франц. філософа-просвітителя Ж.-Ж.Руссо. Наприкінці 1900 З. увійшла до складу редакції газ. "Искра" і працювала разом із В.Леніним. Брала участь у роботі конгресів Інтернаціоналу II. Після II з'їзду Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903) перейшла на позиції меншовиків. 1905 повернулася в Росію й увесь час була в опозиції до більшовиків. Жовтневий переворот у Петрограді 1917 зустріла вороже. П. у м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург). |
дата публікації: 2005 р.
Праці: - Воспоминания. М., 1931
- Избранные произведения. М., 1983.
Література: - Федоренко Л.С. В.И. Засулич. Жизнь и деятельность. М., 1926
- Кункль А.А. Выстрел Веры Засулич. М., 1927
- Добровольский Е.Н. Чужая боль: Повесть о Вере Засулич. М., 1978
- Ніконова І. Революційний тероризм в Російській імперії і Україна (друга половина XIX – початок ХХ ст.). К., 2006.
|