ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УСРР–УРСР

  Бібліографічне посилання: Кулинич П.Ф. ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УСРР–УРСР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zemelni_kodeksy_USRR_URSR (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УСРР–УРСР

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УСРР–УРСР. Перший Земельний кодекс УСРР прийнято 25 жовт. 1922. Складався з преамбули і 4 частин ("Про трудове землекористування", "Про міські землі", "Про державне земельне майно", "Про землеустрій та переселення"), містив 227 статей. Відображаючи тогочасні політ. й екон. реалії, Земельний кодекс УСРР 1922 закріплював націоналізацію землі та скасування приватної власності на неї, заборонив купівлю-продаж та ін. угоди, пов'язані з відчуженням землі. Всі громадяни, незалежно від статі, віросповідання та національності, наділялися правом на одержання землі в користування безплатно. Кодекс надав право земельним громадам обирати будь-яку форму землекористування, але водночас заохочував колективну, гол. чин. у формі земельних т-в. У Земельному кодексі УСРР 1922 регламентувалося землекористування сел. двору, допускалася "трудова оренда" землі, обмежувалося землекористування т.зв. куркулів, тобто селян, які використовували у своїх г-вах найману працю. В ньому містилися й норми, що регулювали землеустрій, земельну реєстрацію, переселення й визначали правовий режим міськ. земель спец. призначення та земель держ. запасу.

Другий Земельний кодекс УРСР прийнято 8 лип. 1970, введено у дію 1 січ. 1971. Складався із 173 статей, об'єднаних у 28 глав та 11 розділів ("Загальні положення"; "Землі сільськогосподарського призначення"; "Землі населених пунктів"; "Землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення"; "Землі державного лісового фонду"; "Землі державного водного фонду"; "Землі державного запасу"; "Державний земельний кадастр", "Державний землеустрій"; "Вирішення земельних спорів"; "Відповідальність за порушення земельного законодавства"). Земельний кодекс УРСР 1970 успадкував осн. правові положення Земельного кодексу 1922, зокрема визначення земельного фонду виключною власністю д-ви й заборону цивільно-правових угод щодо відчуження земельних ділянок. Разом з тим, на відміну від попереднього Земельного кодексу, Земельний кодекс 1970 не передбачав свободи вибору форми господарювання в с. госп-ві. Для ведення товарного с.-г. вир-ва землі могли надаватися тільки "соціалістичним" підпр-вам – колгоспам і радгоспам. Діяльність сел. госп-в, які до примусової колективізації сільського господарства 1929–32 були осн. формою господарювання на селі, фактично заборонялася.

До новел Земельного кодексу 1970 слід віднести також поділ земельного фонду країни на 6 категорій земель: с.-г. призначення; населених пунктів; пром-сті, транспорту, курортів, заповідників та ін. несільськогосп. призначення; держ. лісового фонду; держ. водного фонду; держ. запасу. Надані в користування земельні ділянки повинні були використовуватися землекористувачами суто за їх цільовим призначенням, яке визначалося належністю ділянки до відповідної категорії земель і метою, для якої ділянка надавалася в користування. Земельний кодекс 1970 містив також окремі розділи, присвячені регулюванню землеустрою, веденню держ. земельного кадастру та вирішенню земельних спорів.

Третій Земельний кодекс УРСР прийнято 18 груд. 1990, введено в дію 15 берез. 1991. Його прийняття зумовлювалося необхідністю створення правової бази для проведення земельної реформи, зокрема для забезпечення плюралізму форм господарювання в с. госп-ві як визначальної риси земельної реформи на початковому етапі її проведення. Однак концептуально Земельний кодекс 1990 мало чим відрізнявся від Земельного кодексу 1970. Всі землі України проголошувалися власністю народу України, тобто залишалися виключною власністю д-ви. Надання ділянок юрид. і фіз. особам та вилучення їх для держ. чи громад. потреб, як і раніше, мали здійснювати ради нар. депутатів. Для підпр-в, установ і орг-цій земельні ділянки надавалися на праві землекористування. Однак для громадян передбачалося надання земельних ділянок переважно на праві довічного успадковуваного володіння землею, що уможливлювало передачу земельної ділянки в спадщину. На праві землеволодіння земельні ділянки мали надаватися с.-г. підпр-вам для цілей аграрного вир-ва. Важливою новелою Земельного кодексу 1990 було юрид. відновлення сел. (фермерських) госп-в на зразок тих, що існували в УСРР до 1929–32. Дозволялося надання у володіння сел. (фермерським) г-вам земельних ділянок розміром до 50 га с.-г. угідь і до 100 га усіх земель. Крім цього, до 6 категорій, на які поділявся земельний фонд УРСР згідно із Земельним кодексом 1970, було додано ще одну категорію – землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культ. призначення.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. К., 1971
  2. Советское земельное право. X., 1981
  3. Общая теория советского земельного права. М., 1983
  4. Правовой режим земель в СССР. М., 1984
  5. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. Х., 1998.

Посилання:
  • КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УСРР/ УРСР
  • РАДГОСПИ

  • Пов'язані терміни:
  • ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОНТРАКТИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)