ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЖАТКОВИЧ ГРИГОРІЙ

  Бібліографічне посилання: Віднянський С.В. ЖАТКОВИЧ Григорій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zhatkovych_G (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖАТКОВИЧ ГРИГОРІЙ

ЖАТКОВИЧ Григорій (1886–1967) – адвокат, один із лідерів закарп. еміграції в США. Н. в с. Голубине (нині село Свалявського р-ну Закарп. обл.). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах Нью-Йорка і Піттсбурга (шт. Пенсільванія). Закінчив юрид. ф-т Пенсільванського ун-ту (Філадельфія). Як голова Американської народної ради угро-русинів 1918 вів переговори з президентом США Т.-В.Вільсоном і майбутнім президентом Чехословаччини Т.-Г.Масариком. Один з ініціаторів проведення в листоп. 1918 плебісциту серед своїх амер. земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67 %) висловилися за приєднання Закарпатської України до ЧСР. Весною 1919 на чолі делегації амер. русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких д-в та громадськості з волею амер. русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Рус. клубу в Ужгороді та прийняттю рішення Центральною руською народною радою від 8 трав. про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії. У серп. 1919 був призначений чехословац. владою головою Директорії Підкарпатської Русі – першого автономного уряду Закарпаття, а 5 трав. 1920 президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю. В берез. 1921 Ж. склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословац. властей, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою. У 1930-х рр. відмовився від ідеї нац. окремішності закарп. русинів, яких став вважати складовою ч. рос. нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословац. погляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конференцію і видавав газ. "Карпатець" (1941–43), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.

П. у м. Піттсбург.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го – на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. "Українська діаспора", К.–Чикаго, 1993, число 4
  2. Магочій П.-Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). Ужгород, 1994.

Посилання:
  • АМЕРИКАНСЬКА НАРОДНА РАДА УГРО-РУСИНІВ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
  • МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ
  • ПРЯШІВЩИНА
  • РУСИНИ
  • ЦЕНТРАЛЬНА РУСЬКА НАРОДНА РАДА
  • УЖГОРОД
  • ВІЛЬСОН ТОМАС ВУДРО
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ

  • Пов'язані терміни:
  • АМЕРИКАНСЬКА НАРОДНА РАДА УГРО-РУСИНІВ
  • ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
  • ЦЕНТРАЛЬНА РУСЬКА НАРОДНА РАДА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)